Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.06.2021 року у справі №419/150/20

Ухвала

Іменем України

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 419/150/20

провадження № 61-9170ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства "Щастинська теплова енергетична компанія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 25 травня 2020 року позов Комунального підприємства "Щастинська теплова енергетична компанія" (далі - КП "Щастинська теплова енергетична компанія") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП "Щастинська теплова енергетична компанія" заборгованість за оплату комунальних послуг у розмірі 27 507,72 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 серпня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25 травня 2020 року відмовлено.

Не погодившись із зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 29 жовтня 2020 року звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25 травня 2020 року залишена без руху, заявниці надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме: надання доказів важкого матеріального становища на підтвердження звільнення від сплати судового збору та надання доказів, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 заочного рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25 травня 2020 року, зазначені в клопотанні про поновлення строку. Апеляційну скаргу заявниці залишено без руху з наданням строку для подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження заочного рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25 травня 2020 року, зазначені в клопотанні про поновлення строку, заявниці надано строк для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення за період із 28 вересня по 29 жовтня 2020 року.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 березня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25 травня 2020 року.

28 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: додаткові пояснення щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження.

У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому заявниця зазначає, що оскаржувану ухвала постановлена судом апеляційної інстанції за її відсутності, про існування оскаржуваної ухвали дізналася лише після її отримання. Також, заявниця зазначає, що після отримання оскаржуваної ухвали вона захворіла та перебувала на лікуванні до 26 квітня 2021 року. На підтвердження зазначених обставин надані відповідні докази, а саме: довідка Комунального некомерційного підприємства "Щастинська міська лікарня" Новоайдарської районної ради Луганської області.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (справа "Перетяка та Шереметьев проти України", № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявницею обставини, зокрема, перебування заявниці на стаціонарному лікуванні, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

Таким чином, недоліки касаційної скарги усунуто.

Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. До такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553\39 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342\95 "Брумареску проти Румунії" судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За правилами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 354 ЦПК України.

Згідно з частинами 3 , 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частинами 3 , 4 статті 357 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частинами 3 , 4 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що строк на апеляційне оскарження заочного рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25 травня 2020 року розпочався 28 серпня 2020 року та закінчився 28 вересня 2020 року. Апеляційна скарга направлена на адресу суду лише 29 жовтня 2020 року.

Як на причину поважності пропуску строку на апеляційне оскарження заочного рішення, ОСОБА_1 посилалася на те, що на момент прийняття ухвали суду про відмову у перегляді заочного рішення суду від 28 серпня 2020 року та на момент звернення до суду із апеляційною скаргою діяв загальнодержавний карантин, а тому вона має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

У своїй касаційні скарзі заявниця посилалась на положення Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі по тексту - Закон 540-IX), а саме: пункт 3 частини 12, відповідно до якого розділ XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального Кодексу доповнити пунктом 3 такого змісту:

"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені Цивільного процесуального Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Проте, заявницею не враховано, що 18 червня 2020 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі по тексту - ~law24~), який набрав чинності 17 липня 2020 року.

Відповідно до ~law25~ пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України викладено у такій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Таким чином, для поновлення строку на апеляційне оскарження, заявниці потрібно було навести причини, які пов'язані (зумовлені) карантинними обмеженнями, що спричинили пропуск такого строку, тобто перешкоджали заявниці звернутись до суду з апеляційною скаргою.

Враховуючи те, що заявницею не зазначено поважної причини, пов'язаної з карантинними обмеженнями, пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, не надано належних доказів на підтвердження наведених нею обставин, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для поновлення такого строку.

Саме-по собі посилання у заяві про поновлення процесуальних строків на те, що діє загальнодержавний карантин, а тому заявниця має право на поновлення строку на оскарження рішення у апеляційному порядку, є безпідставним, оскільки таке твердження повинно бути належним чином обґрунтовано, а саме: наведено конкретні обставини, тобто такі карантинні обмеження, які об'єктивно перешкоджали заявниці своєчасно подати апеляційну скаргу.

З набранням чинності ~law26~ поновлено дію процесуальних строків, а поважними причинами пропуску можуть бути визнані судом саме такі обставини, які зумовлені карантинними обмеженнями.

Посилання заявниці на те, що вона як законослухняний громадянин уникала масових зібрань, обмежувала соціальне спілкування, не пояснюють причини несвоєчасного подання апеляційної скарги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що із апеляційною скаргою на заочне рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася 29 жовтня 2020 року, тоді як строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення закінчився 28 вересня 2020 року (після спливу тридцяти днів від дня постановлення ухвали про відмову у перегляді заочного рішення суду від 28 серпня 2020 року), суд апеляційної інстанції із дотриманням вимог частин 3 , 4 статті 357, пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявниця звернулася із апеляційною скаргою поза межами строку апеляційного оскарження та не навела поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не враховують положення ~law27~, а ґрунтуються виключно на положеннях Закону 540-IX, що свідчить про неправильне тлумаченні заявницею норм матеріального права. Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не є повноваженнями суду касаційної інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Луганського апеляційного суду від 15 березня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства "Щастинська теплова енергетична компанія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик