Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2018 року у справі №332/97/16

Ухвала

Іменем України

25 червня 2018 року

місто Київ

справа № 332/97/16

провадження № 61-25662ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 161,91 грн.

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" про визнання недійсним правочину.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_1 та об'єднано в одне провадження з позовом ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до банку задоволено, визнано недійсним кредитний договір від 07 березня 2012 року, оформлений між ПАТ "АКЕНТ-БАНК" та ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 058,96 грн, в іншій частині позову ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" про визнання правочину недійсним відмовлено.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначене судове рішення, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.

У червні 2018 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначається забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором та визнання правочину недійсним. Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

У касаційній скарзі не містяться посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та з'ясовано, що зазначені обставини відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надає правової оцінки законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлює наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Верховний суд додатково роз'яснює заявнику, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", його право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" про визнання правочину недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний