Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.11.2020 року у справі №756/8642/18

Ухвала

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 756/8642/18

провадження № 61-15358ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усик Г. І.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про скасування рішення комісії по розгляду акту про порушення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") про скасування рішення комісії по розгляду акту про порушення та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з електропостачання на підставі договору про надання послуг з електропостачання. Працівниками ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" 17 травня 2018 року складено акт про порушення № 050405, в якому зазначено, що ОСОБА_1 порушено пункт 6 частини 2 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункти 10,14,42 Правил користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕН), а саме пошкоджено цілісність корпусу лічильника електричної енергії. 13 червня 2018 року відбулось засідання комісії по розгляду акту про порушення від 17 травня 2018 року № 050405, з метою визначення правомірності складання акту та визначення вартості/обсягу електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕН. На думку позивача поламка одного із кріплень, що була виявлена та зафіксована у акті, могла статись внаслідок тривалого його використання, оскільки лічильник встановлений ще у 2008 році або внаслідок необережних дій електромонтера, який перевіряв лічильник того дня. Вказував на те, що в ході користування лічильником ніяких пошкоджень ним виявлено не було. При розгляді акту про порушення комісія не заслухала його пояснень та не встановила дійсні обставини справи. Представниками ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" Александрову С. С. було запропоновано провести експертизу лічильника, на яку він погодився.

За результатами проведення експертизи складено акт № 516, в якому зазначено, що внаслідок механічного пошкодження корпусу отримана можливість несанкціонованого доступу до конструкцій лічильника. Даний акт також не доводить вини позивача у пошкодженні лічильника. Щодо рішення комісії від 13 червня 2018 року, то позивач зазначає, що комісією було встановлено порушення пункту 14 частини 2 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", а актом про порушення зафіксовано порушення пункту 6 цієї норми, тобто, комісія вийшла за межі своєї компетенції і не зрозуміло на яких підставах дійшла висновку про причетність позивача до пошкодження лічильника. Вважав, що протокол комісії складений упереджено, що призвело до порушення його прав та завдання моральної шкоди. У зв'язку з викладеним позивач просив суд скасувати рішення засідання комісії по розгляду акту про порушення від 17 травня 2018 року № 050405, оформлене протоколом від 13 червня 2018 року № 769, стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 3 947,78 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскарження протоколу комісії з розгляду акту порушення, як і самого акта, є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання Правил, його оскарження не передбачено чинним законодавством або договором як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи. Оскаржуваним рішенням засвідчено лише факт порушення споживачем ПКЕЕН та визначено обсяг та вартість не облікованої електричної енергії, сам по собі цей документ не тягне за собою будь-яких наслідків для споживача, а може бути використаний як доказ при розгляді судом спору про відшкодування збитків, заподіяних споживачем внаслідок порушення ПКЕЕН. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року змінено в мотивувальній частині.

Змінюючи мотиви відмови в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17, зазначив що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту. При цьому, оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, проте з інших підстав, а саме з огляду на їх недоведеність.

ОСОБА_1 у жовтні 2020 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є: вимога немайнового характеру про визнання недійсним рішення комісії по розгляду акту про порушення ПКЕЕН, що не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства та судової практики, та вимоги майнового характеру про відшкодування шкоди у розмірі 3 947,79 грн, які у свою чергу не перевищують двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене вище, ця справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про скасування рішення комісії по розгляду акту про порушення та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик