Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.11.2020 року у справі №718/1414/20

Ухвала

Іменем України

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 718/1414/20

провадження № 61-15098ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С.

О.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сухар Тетяни Валентинівни на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Просила суд стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_3 на її користь безпідставно отримані кошти у розмірі 431 649,37 грн, що в еквіваленті становить 14 194,79 євро та 571 689,20 грн, що в еквіваленті - 18
800 євро.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити в майбутньому або зробити неможливим виконання рішення суду у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 серпня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в поданій заяві позивачем належним чином не мотивовано, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також із неспівмірності заявлених позовних вимог.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2, задоволено. Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 серпня 2020 року скасовано. У порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_5.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що предметом спору є грошові кошти, відповідач, як власник квартири, може у будь-який час відчужити майно, що призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тому обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру спрямований на запобігання відчуження нерухомого майна, заходи забезпечення позову мать тимчасовий характер та не порушують права та інтереси відповідача.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сухар Т. В. на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що доводи позивача не підтверджують наявності між сторонами спору та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. На момент забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, у позивача відсутні обґрунтовані докази того, що відповідач має намір відчужити майно.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчинення певних дій.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вимогами позовної заяви є стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_3 на її користь безпідставно отриманих коштів у розмірі 431 649,37 грн, що в еквіваленті становить 14 194,79 євро та 571 689,20 грн, що в еквіваленті - 18 800 євро.

Встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 просила накласти арешт на зазначену квартиру, до розгляду справи по суті. Посилалась на те, що за відповідачем оформлено право власності на спірну квартиру, а тому вона не обмежена у відчуженні квартири іншій особі.

Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Забезпечення позову по суті є обмеження суб'єктивних справ, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи реальність спору та наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, зокрема статтям 149, 150 ЦПК України.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про недоведеність позивачем наміру відповідачів відчужити спірне майно та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки ці доводи зводяться до непогодження зі встановленими судом обставин справи та переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Отже, відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сухар Т. В. необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права стосовно забезпечення позову є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сухар Тетяни Валентинівни на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний