Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.10.2020 року у справі №439/845/19

Ухвала

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 439/845/19

провадження № 61-14148ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несанкціонований відбір природного газу,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків за несанкціонований відбір природного газу (крадіжку газу) у розмірі 33 851,06 грн та вирішення питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та ОСОБА_1 укладено договір розподілу природного газу. У зв'язку із наявністю заборгованості за надання послуг з постачання природного газу і відповідно з нормами п. 1.4 гл. 7 розділу VI Кодексу ГРС споживачу було припинене газопостачання 19 квітня

2017 року, що підтверджується актом виключення від 19 квітня 2017 року № 141.

02 жовтня 2018 року на об'єкті: житловий будинок за адресою: Бродівський район, село Маркопіль представниками Оператора ГРМ було виявлено порушення споживачем вимоги Кодексу ГРМ, а саме - самовільне відновлення газопостачання, про що, у відповідності до вимог глави 5 розділу XI Кодексу ГРС (чинного на момент виявлення порушення) був складений Акт про порушення від 02 жовтня 2018 року № 004082. Споживач ознайомлений з даним актом, що підтверджується її підписом в Акті. Цього ж дня, на виконання пункту 7 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС (чинного на момент виявлення порушення), Оператор ГРМ забезпечив усунення порушення шляхом припинення газопостачання споживачеві із встановленням заглушки на вводі до ж/б опломбуванням пломбою № R ~organization0~. Акт про порушення № 004082 був розглянутий комісією з розгляду актів про порушення 19 листопада 2018 року, на засідання якого ОСОБА_1 була запрошена повідомленням

від 24 жовтня 2018 року № 1309. За результатами обговорення було прийнято рішення задовольнити Акт про порушення № 004082 повністю та провести донарахунок вартості спожитого природного газу за період з 03 квітня 2018 року по 02 жовтня 2018 року в обсязі 3 003,93 куб. на суму 33 851,06 грн. За результатами задоволення комісією Акту про порушення № 004082 був складений Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості

від 19 листопада 2018 року, який одночасно із рахунком на оплату № 000448149 від 10 грудня 2018 року з копією акта про порушення був надісланий споживачеві рекомендованим поштовим відправленням разом і супровідним листом № LV24-СЛ-11890-1218 від 11 грудня

2018 року та запропоновано сплати борг добровільно. Однак ОСОБА_1 борг добровільно не сплатила.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" суму збитків за несанкціонований відбір природного газу у розмірі 33 851,06 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року залишено без змін.

21 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Татух М. Д. звернувся через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз".

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 439/845/19 є стягнення збитків за несанкціонований відбір природного газу у розмірі 33 851,06 грн, тобто ціна позову, станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 =

210 200,00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга,

є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що дана справа не є малозначною для ОСОБА_1, на утриманні якої четверо дітей, двоє з яких є неповнолітніми.

Заявник отримує щомісяця допомогу як малозабезпечена сім'я та пенсію за віком.

Постійного лікування потребує чоловік заявника, який перебуває на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, коштів на лікування не вистачає. Єдине місце проживання залишилось без газифікації, тому для такої сім'ї є важливим та життєво необхідним розгляд даної справи.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для заявника.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення

від 09 жовтня 2018 року.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 439/845/19.

Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Татух М. Д. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 14 травня

2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та клопотання про звільнення чи відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою

статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою,

пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несанкціонований відбір природного газу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун