Історія справи

Ухвала ККС ВП від 30.06.2021 року у справі №399/366/20

Ухвала

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 399/366/20

провадження № 51-3182ск21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л. Ю.,

суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року,

встановив:

засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказане судове рішення.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК, у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції. Згідно п. 21 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 33 КПК судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Проте засуджений ОСОБА_1 невірно вказав найменування суду касаційної інстанції, до якого він подає касаційну скаргу.

Крім того, згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі має бути зазначено: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК,

що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

Всупереч указаним вимогам закону засуджений ОСОБА_1 не вказує на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК, що є підставою для скасування чи зміни судового рішення, а також належним чином свої доводи не обґрунтовує.

Також, повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги визначено у ст. 436 КПК. Відповідно до її змісту, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

Однак, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 КПК,

що регулює повноваження суду за наслідками розгляду касаційної скарги.

Наявність вказаних недоліків у скарзі, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу

про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги

і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.

Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду

на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.

Керуючись ст. 429 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів

із дня її отримання.

Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Л. Ю. Кишакевич Н. В. БіликО. П. ЄмецьСудді: