Історія справи

Ухвала ККС ВП від 19.12.2019 року у справі №414/344/18

УХВАЛА

Іменем України

19 грудня 2019року

м. Київ

справа № 414/344/18

провадження № 51-6330 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С. М.,

суддів Святської О. В., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кремінського районного суду Луганської області від 10 вересня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2019 року,

встановив:

Кремінський районний суд Луганської області вироком від 10 вересня 2019 року визнав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, має професійно-технічну освіту, не працюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Кремінського районного суду Луганської області від 20 червня 2013 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч.1 ст. 357 КК України та призначив йому покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності; за ч. 1 ст. 357 КК України на виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.

Апеляційний суд Луганської області ухвалою від 21 листопада 2019 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 січня 2018 року приблизно о 15 годині, знаходячись поблизу кафе-бару "Едем" на пл. Піонерській, 1-а, м. Кремінна Луганської області, прийняв пропозицію свого брата ОСОБА_2 (провадження стосовно якого закрито у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2) здійснити розбійний напад на ОСОБА_3, який вийшов із приміщення закладу. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наздогнали ОСОБА_3 у районі залізничного переїзду по вул. Шахтній м. Кремінна Луганської області, де, ОСОБА_2 ударом ноги збив потерпілого з ніг та став наносити удари в обличчя. В цей час ОСОБА_1 відкрито витягнув з карману одягу ОСОБА_3 120 грн. та платіжну картку ПАТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1. При цьому ОСОБА_2 вимагав у потерпілого номер пін-коду платіжної картки, та, отримавши його, ОСОБА_1 намагався зняти гроші в банкоматі, проте не зміг цього зробити у зв'язку з невірним номером пін-коду. ОСОБА_2, після повідомлення брата про невірний пін-код, почав наносити удари ногами в область тулуба та голови потерпілого, внаслідок чого останній назвав пін-код. ОСОБА_1 знову здійснив спробу зняти кошти в банкоматі, але не зміг у зв'язку з невірним пін-кодом. ОСОБА_2 після повідомлення брата про невірний пін-код, знову наніс удари ногою в область тулуба потерпілого, після чого брати з місця вчинення злочину зникли, залишивши поруч із потерпілим банківську картку.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду стосовно нього та перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 200 та ч. 1 ст. 357 КК України.

Даючи власну оцінку доказам, відмінну від їх оцінки судами, засуджений вважає, що справу стосовно нього розглянуто неповно та однобічно, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить скасувати постановлені стосовно нього судові рішення та призначити йому покарання передбачене санкціями ч. 2 ст. 200 та ч. 1 ст. 357 КК України.

Суд, перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи засудженого ОСОБА_1 щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень стосовно нього по суті зводяться до неповноти судового розгляду та незгоди з висновками судів щодо фактичних обставин даного кримінального провадження, які з огляду на положення ч. 1 ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, засуджений вказує на однобічність і упередженість судового розгляду та неналежну оцінку доказів судами, що не відповідає критеріям, визначеним у ст.ст. 412, 413 КПК України.

Водночас відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Зі змісту ухвали апеляційного суду видно, що наведені в касаційній скарзі засудженого доводи, які за змістом аналогічні доводам його апеляційної скарги, були предметом ретельної перевірки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а вирок стосовно ОСОБА_1 без змін, апеляційний суд навів у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, зазначивши при цьому, зокрема, що у вироку суд першої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, у тому числі і показанням ОСОБА_1, надав правильну кваліфікацію діям останнього та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність його винності у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 357 КК України. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Наведені у касаційній скарзі засудженого доводи з приводу перекваліфікації його дій з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 200 КК України - безпідставні, оскільки, як зазначив суд апеляційної інстанції у своєму рішенні, зазначені у диспозиції ч. 2 ст. 200 КК України ОСОБА_1 дії не вчиняв.

При цьому посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, як і доводів щодо неправильного застосування кримінального закону чи явної несправедливості призначеного ОСОБА_1 покарання касаційна скарга не містить.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кремінського районного суду Луганської області від 10 вересня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус О. В. Святська А. О. Чистик