Історія справи

Ухвала ККС ВП від 18.07.2021 року у справі №316/998/18

Ухвала

16 липня 2021 року

м. Київ

справа № 316/998/18

провадження № 51-3467 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2020 року щодо нього та ОСОБА_2,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушив питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку, а також просить поновити йому пропущений строк касаційного оскарження, посилаючись на те, що знаходився на лікуванні, про що надав копію виписку та медичну довідку.

Перевіривши надані засудженим матеріали, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого у ст. 426 КПК, та за відсутності підстав для його поновлення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 117 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою суду за клопотанням заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Так, ухвалу апеляційного суду, якою залишено без зміни вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року, було постановлено 21 травня 2020 року. Як вбачається з касаційної скарги вказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не міг оскаржити у зв'язку з перебуванням на лікуванні.

Відповідно до наданих засудженим ОСОБА_1 копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8904 Першого хірургічного відділення, засуджений перебував на стаціонарному лікуванні всього 1 день з 6 по 7 червня 2019 року, а також медичної довідки №1/20 від 2 квітня 2020 року, виданої в. о. завідувача ВММЧ № 11 - ОСОБА_3 стан здоров'я останнього задовільний.

Разом з цим, вказані медичні документи були видані до постановлення ухвали апеляційного суду, а з касаційною скаргою засуджений звернувся лише 5 липня 2021 року, тобто більш ніж через рік з дня постановлення ухвали.

Таким чином, у засудженого було достатньо часу на касаційне оскарження, а його доводи про неможливість вчасно подати касаційну скаргу у зв'язку з перебуванням на лікуванні не підтверджуються наданими суду матеріалами, відтак не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для поновлення засудженому ОСОБА_1 строку касаційного оскарження.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, не знайшов підстав для його поновлення.

Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 в поновленні строку касаційного оскарження.

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2020 року щодо нього та ОСОБА_2 повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко І. В. Іваненко С. Б. Фомін