Історія справи

Ухвала ККС ВП від 17.11.2020 року у справі №138/1084/20

Ухвала Іменем України

17 листопада 2020 року м. Київ

справа № 138/1084/20 провадження № 51-5523ск20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т. В.,

суддів Григор'євої І. В., Крет Г. Р.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області

від 03 червня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду

від 18 вересня 2020 року,

встановив:

За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2020 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 2 ст. 299 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до вказаного покарання невідбутої частини покарання за вироком

Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20січня 2020 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 вересня

2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 22 лютого

2020 року приблизно о 19:00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,

в

АДРЕСА_1, у присутності свого малолітнього сина ОСОБА_3 із застосуванням жорстоких методів вчинив знущання над собакою, а саме, використовуючи господарський ніж, умисно перерізав ним горло собаці, завдаючи тварині істотного болю та страждання, внаслідок чого собака померла.

У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і його особі через суворість. Просить пом'якшити призначене покарання із застосуванням до нього положень статей 69, 75 КК України. Стверджує про незастосування судами ч. 4 ст. 70 ККУкраїни, посилаючись, зокрема, на висновок Верховного Суду України, викладений

у постанові від 27 березня 2018 року (справа № 754/2749/17). Крім того, зазначає про можливість застосування до нього Закону України

від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII "Про амністію у 2016 році".

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 69 ККУкраїни за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі.

За змістом ст. 75 ККУкраїни застосування закріплених у ній правил є допустимим лише за наявності в суду обґрунтованих підстав вважати, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого можливе без його ізоляції від суспільства.

Як убачається з копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу, а саме те, що він раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, розлучений, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які пом'якшують покарання, визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, які обтяжують покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння і рецидив злочину.

Як видно з вироку суду першої інстанції, під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, як це передбачено ст. 69 КК України.

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, підстав для його пом'якшення, у тому числі із застосуванням статей 69, 75 КК України, немає. Обставини, які би вказували не те, що покарання є явно несправедливим через суворість, відсутні.

Крім того, згідно з наданою копією ухвали під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо виду і розміру покарання ОСОБА_1 за вчинений злочин, вказавши, що воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Взявши до уваги вищезазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції

ч. 2 ст. 299 КК України.

Ураховуючи наведене, обставини, що вказують на явну несправедливість призначеного ОСОБА_1 покарання через його суворість, а також необхідність застосування до нього положень статей 69, 75 КК України, відсутні.

Доводи засудженого про можливість застосування до нього Закону України "Про амністію у 2016 році" є необґрунтованими.

Відповідно до Закону України "Про амністію у 2016 році", що набрав чинності 07 вересня 2017 року, його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Засуджений ОСОБА_3 вчинив злочин 22 лютого

2020 року, тобто після набрання Законом чинності, тому підстави для його застосування відсутні.

Крім того, безпідставними є посилання засудженого на висновок Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа № 754/2749/17), оскільки у вказаному кримінальному провадженні особа вчинила злочин до постановлення вироку, яким останню було звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку, а не в період іспитового строку, тоді як ОСОБА_1 вчинив злочини саме під час іспитового строку.

Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого та його захисника, і дав на них мотивовані відповіді, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність оспорюваних вказаних судових рішень з підстав, зазначених у касаційній скарзі, засуджений не навів, і таких даних зі змісту судових рішень не вбачається.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 вересня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко І. В. Григор'єва Г. Р. Крет