Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.12.2019 року у справі №739/1153/18
Ухвала ККС ВП від 07.11.2019 року у справі №739/1153/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 739/1153/18

провадження № 51-5474 ск 19

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І. В.,

суддів Бущенка А. П., Крет Г. Р.,

розглянула матеріали провадження за касаційною скаргою захисника Костюченка В.

К. на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 5 березня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 2 серпня 2019 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1),

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених вироку, ухвали та встановлені обставини

За вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 5 березня 2019 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у заподіянні за обставин, викладених у вироку, умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Як установив суд, 8 травня 2018 року об 11:00 у приміщенні будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин штовхнув ОСОБА_3 (яка була особою похилого віку й наразі померла) у груди, завдав декількох ударів по різним частинам тіла та в голову, заподіявши цим легких тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, ран та синців на голові, шиї, тулубі та кінцівках.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Костюченко В. К. просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження відповідно до КПК. Заперечуючи законність згаданих рішень, захисник наводить доводи, суть яких зводиться до того, що засудженого притягнуто до кримінальної відповідальності у справі приватного обвинувачення за відсутності заяви потерпілої ОСОБА_3. Крім того, скаржник зазначає про порушення вимог КПК.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

У поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, заперечує повноту слідства, достовірність окремих доказів та не погоджується по суті з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Як убачається з копії вироку, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань потерпілого ОСОБА_2, експерта Косторнова О. Ю.; даних, що містяться у протоколах прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, огляду місця події, пред'явлення для впізнання, проведення слідчого експерименту; а також проведених експертиз (судово-імунологічних № 272 від 24 травня 2018 року, № 273 та № 274 від 18 червня 2018 року, №297 від 6 червня 2018 року, № 298 від 27 червня 2018 року, cудово-медичної № 69 від 27 червня 2018 року, додаткової судово-медичної № 8 від 26 січня 2019 року, судово-психіатричної № 314 від 7 червня 2018 року); інших документів, зміст яких детально відображено у вироку.

Крім того, суд першої інстанції допитав ОСОБА_1 і з'ясував його позицію стосовно пред'явленого обвинувачення, відповідно до якої останній свою вину визнав повністю й щиро розкаявся у вчиненому злочині.

Разом із цим, як установлено судами нижчих інстанцій, відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КК, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням чергової медсестри приймального відділення Новгород-Сіверської центральної районної лікарні, де перебувала на лікуванні ОСОБА_3 у зв'язку із заподіянням їй тілесних ушкоджень.

Згідно з наданих копій оспорюваних рішень кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 надійшло з обвинувальним актом за обвинуваченням останнього за ч. 1 ст. 122 КК.

У ході розгляду справи прокурор змінив таке обвинувачення на ч. 2 ст. 125 КК, із чим погодився й син потерпілої ОСОБА_3 - потерпілий ОСОБА_2.

Не залишились без оцінки суду й посилання захисника на порушення статей 26, 477 КПК. Суд установив, що ОСОБА_3 перебувала у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, а тому з такою заявою в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 55 КПК, звернувся до слідчого її син ОСОБА_2.

У контексті викладеного доводи у касаційній скарзі захисника про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 та наявність підстав для закриття кримінального провадження не можна визнати прийнятними.

Аргументів про несправедливість призначеного засудженому покарання у касаційній скарзі не міститься.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Крім того, як видно з копії оспорюваної ухвали аналогічні за змістом доводи захисника про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту.

Ухвала суду апеляційної інстанції не суперечить положенням ст. 419 КПК.

У поданій касаційній скарзі не наведено переконливих і достатніх аргументів щодо істотного порушення норм процесуального та матеріального права, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при здійсненні судового й апеляційного провадження, а отже, і необхідності перевірки матеріалів справи.

З огляду на викладене й на те, що зі скарги та наданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Костюченка В. К. на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 5 березня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 2 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Григор'єва А. П. Бущенко Г. Р. Крет