Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.01.2018 року у справі №612/26/17

Ухвала

Іменем України

09 січня 2018 р.

м. Київ

Провадження № 51-227ск18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Яковлєвої С.В.,

суддів: Мазура В. М., Матієк Т.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року,

встановила:

Вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 07 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. На підставі ч. 5 ст. 72 ККУкраїни ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 05 січня 2017 року до набрання законної сили цим вироком, або набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення".

Вирішено питання про судові витрати і долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Осипенко С. Ю. залишено без задоволення, а вирок районного суду - без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 ККУкраїни засудженому у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 05 січня 2017 рокудо 20 червня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями засуджений ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 14 листопада 2017 року касаційну скаргу засудженого у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 427 КПК України залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. Також засудженому було роз'яснено, що в разі не усунення недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк, касаційна скарга повертається особі, яка її подала.

Копія зазначеної ухвали, була надіслана на адресу Харківської установи виконання покарань ( № 27), в якій ОСОБА_1 відбував покарання, та вручена йому згідно з розписки 27 листопада 2017 року.

У межах строку на усунення недоліків, засуджений ОСОБА_1 повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою. Проте, недоліків не усунув, оскільки повторно подав касаційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 427 КПК України.

Як зазначав касаційний суд, відповідно до вимог п. 4 ч. 2 вищевказаної статті, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

При цьому, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, що подає скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судового рішення, і які, на її думку, були допущенні судами при винесенні судових рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Однак, всупереч вищевказаним вимогами процесуального закону, у повторно поданій касаційній скарзі, засуджений ОСОБА_1, формально посилаючись на положення ст. 413 КПК України, не конкретизував в чому саме полягало неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження щодо нього як судом першої так і апеляційної інстанцій.

Крім того, засуджений не навів доводів на обґрунтування необхідності зміни або скасування постановлених щодо нього судових рішень, касаційним судом на підставах передбачених ст. 438 КПК України з огляду на положення ст. 438 КПК України.

По суті, зміст касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 зводиться до невідповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПКУкраїни переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Оскільки в установлений строк засуджений ОСОБА_1 не усунув недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, його скарга підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами повернути останньому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ЯковлєваС. В. Мазур М. В. МатієкТ. В.