Історія справи

Ухвала ККС ВП від 27.10.2020 року у справі №686/22246/19

Ухвала

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 686/22246/19

провадження № 51-5177ск20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л. Ю.,

суддів Ємця О. П., Щепоткіної В. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року щодо нього,

встановив:

засуджений звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.

Ухвалою Касаційного кримінального суду від 26 жовтня 2020 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 427 КПК та надано п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків.

У вищевказаному рішенні суду касаційної інстанції ОСОБА_1 було зазначено про необхідність навести відповідне обґрунтування доводам своєї касаційної скарги щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Крім того, звернуто увагу засудженого на те, що доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які він посилається у своїй касаційній скарзі, не є підставою для скасування чи зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

У межах наданого строку для усунення недоліків касаційної скарги та на виконання ухвали касаційного суду, засуджений ОСОБА_1 подав виправлену касаційну скаргу, перевіривши яку, Касаційний кримінальний суд установив, що, зазначені в ухвалі від 26 жовтня 2020 року недоліки касаційної скарги засуджений не усунув.

Зокрема, у своїй новій касаційній скарзі засуджений посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме невірній кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК відповідного обґрунтування своїм доводам так і не наводить. Натомість, як убачається з касаційної скарги, він знову вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надаючи їм власну оцінку, що відповідно до вимог ст. 438 КПК, не є підставою для скасування чи зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Крім того, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, не конкретизував в чому саме полягає несправедливість призначеного йому покарання, як це встановлено в ст. 414 КПК, з огляду на положення статей

50,65 КК.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, переглядає судові рішення згідно ст. 433 КПК у межах касаційної скарги, то відсутність у поданій скарзі правового обґрунтування заявлених вимог перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа

не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху в установлений строк.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, зважаючи

на те, що засуджений недоліків касаційної скарги не усунув, суд приходить

до висновку, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 липня

2020 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути засудженому ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Л. Ю. Кишакевич О. П. ЄмецьВ. В. ЩепоткінаСудді: