Історія справи

Ухвала ККС ВП від 02.08.2020 року у справі №642/4477/19

Ухвала

Іменем України

30 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 642/4477/19

Провадження № 51-3512 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.

розглянув касаційну скаргу захисника Найдьонової О. Г. на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Таранівка Зміївського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не має судимостей.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. Кримінальне провадження було розглянуто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно з вироком 04 червня 2019 року приблизно о 02 години 05 хвилин ОСОБА_1, знаходячись на платформі №4 Південного залізничного вокзалу, розташованого за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, 1, разом з невстановленою під час досудового розслідування особою, вступивши з нею у злочинну змову, спрямовану на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з метою швидкого особистого збагачення, з корисливих спонукань підійшли до ОСОБА_2 та нанесли йому не менше 3 ударів руками в область голови, не менше 3 ударів руками та ногами в область тулубу, кінцівок, спричинивши ОСОБА_2 фізичний біль. Після цього ОСОБА_2 побіг в бік виходу в тунель, але ОСОБА_1 наздогнав його, схопив рукою за голову та штовхнув на сходи, після чого ОСОБА_1 та невстановлена особа нанесли потерпілому ОСОБА_2 не менше двох ударів кулаками по тулубу та в область голови й не менше п'яти ударів ногами в область тулубу, обличчя, голови. Зламавши таким чином волю потерпілого до опору, ОСОБА_1 витягнув з кишень одягу ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 100 грн. разом з його особистими документами, дисконтними картками, банківськими картками, які не мають для потерпілого матеріальної цінності. Після цього ОСОБА_1 та не встановлена особа втекли з місця вчинення злочину з викраденим майном та розпорядились ним на свій власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 100 грн.

В результаті вказаних спільних злочинних дій ОСОБА_1 та невстановленої особи згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_2 спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на обличчі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року апеляційну скаргу захисника Найдьонової О. Г. залишено без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на суворість покарання, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України. Вважає, що при призначенні покарання не повною мірою враховано, що засуджений вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся, характеризується позитивно, має матір похилого віку, яка хворіє та потребує допомоги. Окрім іншого наголошує, що потерпілому була відшкодована матеріальна шкода. Однак апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, послався на відшкодування шкоди матір'ю, а не самим засудженим. При цьому апеляційним судом не було взято до уваги перебування засудженого під вартою, що позбавило останнього можливості працювати та особисто передати кошти потерпілому.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 2 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів засудженого щодо суворості призначеного йому покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Частиною 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_1 покарання, а також можливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням, ґрунтується на наведених вимогах закону.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину; обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття; обставину, яка його обтяжує, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; дані про особу винного, відсутність до нього претензій з боку потерпілого.

Виходячи з указаних обставин, суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому відповідного покарання.

Харківський апеляційний суд ухвалоювід 23 квітня 2020 року, враховуючи обставини справи, прийшов до висновку, що доводи захисника в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, тому залишив рішення місцевого суду без змін.

Щодо застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, про що захисник просила в апеляційній скарзі, апеляційний суд, перевіривши посилання й доводи, не знайшов для цього обґрунтованих підстав.

Тому на підставі наведеного, ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що вирок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, у частині визначення виду й розміру призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості.

Також, на думку колегії суддів касаційного суду, апеляційний суд обґрунтовано визнав недоцільним застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе лише за умови його ізоляції від суспільства.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги засудженого та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Найдьонової О. Г. на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Іваненко М. І. Ковтунович С. Б. Фомін