Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.04.2020 року у справі №904/3415/19

УХВАЛА

27 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3415/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2020

у справі № 904/3415/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", скаржник)

про стягнення плати за користування вагонами у сумі 269 379,12 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 365 611,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 26.03.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) через Центральний апеляційний господарський суд звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі №904/3415/19, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

У серпні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з позовом про стягнення плати за користування вагонами в сумі 269 379,12 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 365611,92 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
11.03.2020, у справі № 904/3415/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В обґрунтування ухвалених рішень, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами справи підтверджується, що прийняті до перевезення позивачем вагони були затримані на підходах до станції призначення через скупченість вагонів на станції призначення внаслідок несвоєчасного забирання з колій станції одержувачем вантажів, які вже прибули на його адресу, тобто з вини відповідача.

А тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду, як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не ґрунтується на всебічному дослідженні обставин справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено і у частині 1 статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову в даній справі є стягнення 634 991,04 грн., а, отже, ціна позову у справі № 904/3415/19 не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Можливість відкриття касаційного провадження у даній категорії справ залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та від обставин конкретної справи, та обґрунтованості існування підстав, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Підстав, передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 287 ГПК України, щоб свідчили про необхідність у відкритті касаційного провадження у даній справі і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ, скаржником не наведені.

Окрім того наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У касаційній скарзі відсутні посилання на текст судового рішення, де заявникові незрозумілі висновки, які можна неоднозначно тлумачити і які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи касаційної скарги зводяться до заперечень скаржником обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №904/3415/15, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 904/3415/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос