УХВАЛА

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1754/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" на рішення Господарського суду Запорізької області від
13.11.2017 (суддя Боєва О.С.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 (головуючий суддя: Мартюхіна Н.О., судді:

Будко Н.В., Сгара Е.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром"

до 1. Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, 2.

Національної академії аграрних наук України

про 1) припинення права спільної власності Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук на 1/214 частку у праві на завод "CIMBRIA" з доробки та сортування насіння та зерна, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, сел. Сонячне, вул. Сонячне шосе буд. 50;

2) присудження на користь Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук грошової компенсації за 1/214 частку у праві власності на завод "CIMBRIA" у розмірі, визначеному на підставі Звіту Приватної аудиторської фірми "Лідара-аудит" №103 від 15.08.2012 року та узгодженому сторонами у Акті про розподіл часток від 12.09.2012 року, яка становить 198 515,57 грн;

3) визнання за ТОВ "Укрнасінняпром" права власності на 1/214 заводу "CIMBRIA" з доробки та сортування насіння та зерна, яка належала раніше Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук,

За участю представників:

позивача - Гаман О.М. - адвокат, довіреність, посвідчення,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укрнасінняпром" звернулося до господарського суду з позовом до відповідачів про припинення права спільної власності Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на 1/214 частку у праві на завод "CIMBRIA" з доробки та сортування насіння та зерна, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, вул. Сонячне шосе буд. 50; присудження на користь Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України грошової компенсації за 1/214 частку у праві власності на завод "CIMBRIA" у розмірі, визначеному на підставі Звіту Приватної аудиторської фірми "Лідара-аудит" від 15.08.2012 № 103 та узгодженому сторонами у Акті про розподіл часток від 12.09.2012, яка становить 198515,57 грн. ; визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" права власності на 1/214 заводу "CIMBRIA" з доробки та сортування насіння та зерна, яка належала раніше Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору пайової участі у будівництві, укладеного 28.04.2010р. між позивачем та відпоівадчем-1, був побудований об'єкт нерухомого майна - завод "CIMBRIA" з доробки та сортування насіння та зерна за адресою: Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, вул. Сонячне шосе буд. 50, який належить сторонам договору на праві спільної часткової власності. Об'єкт побудований на земельних ділянках сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя), розташованих на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області, які на підставі Державного акту перебувають у постійному користуванні відповідача-1. По завершенню будівництва об'єкт був прийнятий у експлуатацію шляхом реєстрації Інспекцією Держархбудконтролю у Запорізькій області декларації про готовність об'єкта до експлуатації. На підставі даних технічного паспорту об'єкта та Звіту незалежного аудитора ПП "Лідара-аудит" вартість одного квадратного метру побудованого заводу становить 3717,52 грн. Вартість визначеної згідно з п. п.1.5,5.3 договору частки відповідача-1 становить 198515,57 грн., що відповідно до Акту про розподіл часток від 12.09.2012 р. складає 1/214 частки у праві власності на об'єкт. Право власності позивача на 213/214 часток у праві власності на об'єкт посвідчується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 10.12.2012р. Сонячною сільською радою, та зареєстровано у реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.12.2012р. Право власності відповідача-1 на 1/214 частки не зареєстровано. Позивачем, з метою подальшого визначання умов спільного використання та експлуатації об'єкта, неодноразово направлялися на адресу відпоівадча-1 листи з пропозиціями щодо майнової участі у поточній діяльності, експлуатуванні та управлінні заводу. Пропонувалося також здійснити поділ майна в натурі у випадку, якщо відповідач-1 не готовий здійснити внески чи надати послуги, корисні та необхідні для забезпечення діяльності заводу.

Відповідач-1 у відповідях на листи позивача, чіткої позиції не визначив, своє право власності належним чином не оформив, протягом трьох років після завершення будівництва не виконує обов'язки співвласника, чим чинить перешкоди у здійсненні позивачем господарської діяльності та експлуатації, управління об'єктом та отримання доходів від користування власним майном. Згідно з п.8.1 договору до виділення частки кожної сторони, об'єкт є спільною частковою власністю сторін.

Проте, завод "CIMBRIA" складається з будівель та споруд, пов'язаних між собою єдиним технологічним процесом та належить до цілісних майнових комплексів, тому не може бути поділений в натурі між співвласниками. Частка відповідача-1 є незначною порівняно з часткою позивача і припинення його права власності на цю частку не завдасть йому значної шкоди та компенсується за рахунок виплати її вартості. Спільне володіння та користування об'єктом є також неможливим, оскільки будівництво заводу здійснювалось виключно за кошти позивача, останній на спільних зустрічах з представниками відповідача-1 та Національної академії аграрних наук України (відповідач-2) неодноразово звертався із пропозицією внести будь-яке майно, майнові права або грошові кошти у розмірі, достатньому для наявності правових підстав для здійснення спільної діяльності, на які відповідач -1 не відреагував. Наведені обставини свідчать про ухилення відповідача від вирішення питання щодо юридичного визначення 1/214 частки та порушення встановленого законом права позивача на управління належним йому майном, тому на підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 16, 183, 358, 364, 365 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.11.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.18, у справі № 908/1754/17 у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що положення ст. 365 ЦК України передбачають, що права особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду за наявності всіх умов у сукупності. Позивач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами можливості припинення прав відповідача-1 на частку у спільному майні за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди його інтересам з урахуванням обставин справи. При цьому, суди врахували, що земельна ділянка площею 3,14 га, на якій розташований об'єкт нерухомості входить до складу земельної ділянки загальною площею 334,11 га, наданої відповідачу-1 у постійне користування на підставі Державного акту для науково-дослідних, навчальних цілей і ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також те, що державна реєстрація прав Інституту олійних культур НААН України на 1/214 частку спірного майна відсутня. З огляду на все вищевикладене суди зробили висновок про те, що на час вирішення спору право власності відповідача-1 на 1/214 частку майна фактично не виникло, тому відсутні підстави для задоволення вимог про припинення цього права з виплатою грошової компенсації. Оскільки вимога про визнання права власності позивача на вказану частку майна є похідною, тому в іншій частині позову також було відмовлено.

07.03.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського Запорізької області від 13.11.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 908/1754/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018 року у справі № 908/1754/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

02.04.2018 суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення до розгляду на 14.06.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 17.04.2018.

Позивач у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди попередніх судових інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин ст.ст.16, 183, 358, 364 та 365 ЦК України.

Крім того вважає, що судами не було враховано, що частка відповідача 1 є незначною порівняно з часткою позивача та останнім внесено кошти вартості частки на депозитний рахунок суду, тому, з посиланням на практику Верховного Суду України, вважає, що в даному випадку слід було застосувати ст.365 ЦК України.

Також зазначає, що припинення права власності відповідача 1 на частку в заводі не завдасть останньому значної шкоди.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечень на неї суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.365 Цивільного кодексу України:

"1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. "

Позивач, звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, посилався на практику Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права - ст.365 ЦК України, яка викладена в постановах від
15.05.2013 у справі №6-37цс13, від 16.02.2012 у справі №6-81кс11 та від
23.11.2016 у справі №6-1943цс16, але судом апеляційної інстанції не взято до уваги дану практику, посилаючись на те, що наведені судові рішення Верховного Суду України стосуються правовідносин фізичних осіб, які спільно проживали та володіли спільною власністю, і між якими виник спір щодо їх цивільних прав, і що зумовлено правовідносинами фізичних осіб, тому наведена правова позиція не може бути застосована до спірних правовідносин між юридичними особами.

Проте, колегія суддів касаційного суду по даній справі не може погодитись з такими висновками апеляційного суду виходячи з наступного.

Так, в постанові № 6-37цс13 від 15.05.2013 Верховний Суд України вказав:

"При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини 4 , 5 статті 71 СК України).

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України.

Положеннями статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. "

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від
16.02.2012 у справі №6-81кс11 та від 23.11.2016 у справі №6-1943цс16.

Таким чином, викладене свідчить, що в даному випадку Верховним Судом України визначався загальний порядок застосування обставин, передбачених ч.1 ст.365 Цивільного кодексу України, безвідносно до сторін чи предмету спору.

При цьому, порядок застосування правової норми, встановленої ч.1 ст.365 Цивільного кодексу України, як такої, згідно її суті, а саме, чи необхідна для застосування цієї частини наявність всіх 4 обставин, встановлених цією частиною, одночасно, чи якоїсь однієї з них, чи інший порядок їх застосування, не може залежати від предмету чи сторін спору.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду по даній справі не погоджується з даним висновком Верховного Суду України та вважає за необхідне від нього відступити, погоджуючись з доводами судів першої та апеляційної інстанції по даній справі, що з аналізу вказаної ст.365 Цивільного кодексу України слідує, що припинення права особи на частку в судовому порядку можливо лише за наявності всіх чотирьох вищенаведених умов у сукупності.

Крім того, на думку колегії судів, протилежною могла б бути лише позиція про можливість застосування наведеної ч.1 ст.365 ЦК України за наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-4 цієї частини.

Разом з тим, Верховний Суд України дійшов висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, проте, за обов'язкової наявності при цьому, обставини, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 365 ЦК України.

За приписами пункту 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII), суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Зважаючи на викладені вище обставини, керуючись статтями 234,235,300,301,302,303 пунктом 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

Справу №908/1754/17 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський