Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.12.2020 року у справі №910/2009/20

УХВАЛА

15 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2009/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 (головуючий суддя Поляк О. І., судді Кропивна Л. В., Пашкіна С. А..)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про забезпечення позову

у справі № 910/2009/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Державне підприємство "Прозорро. Продажі", 3) Приватне акціонерне товариство "ВТБ Банк", 4) Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк ", 5) Приватне акціонерне товариство "Фідобанк", 6) Товарна біржа "Універсальна товарно-сировинна біржа"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

ВСТАНОВИВ:

27.01.2021 Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" надіслало через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 910/2009/20.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/2009/20 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк " Фінанси та Кредит" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
28.12.2020 у вказаній справі в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про забезпечення позову у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/2009/20 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про забезпечення позову у справі шляхом - заборони ТОВ "Озон Інвестментс" вчиняти будь-які дії та/або приймати рішення щодо майна (активів) у вигляді прав вимоги та інших майнових прав до позичальників та поручителів за кредитним договором № 1210м-01-07 від 19.11.2007 та договором забезпечення № 2320ЦИК/1007 від 31.10.2007. Заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про забезпечення позову у справі № 910/2009/20 у цій частині задоволено. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від
12.08.2020 залишено без змін.

Як вбачається з касаційної скарги, скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 910/2009/20 в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення заяви. При цьому наведена постанова в частині задоволення заяви про забезпечення позову скаржником не оскаржується.

Так, пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06).

Відповідно до частини 1 статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в частини 1 статті 287 ГПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;

4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналіз наведених норм свідчить про те, що не всі судові рішення, пов'язані із розглядом питань щодо забезпечення позову можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Так, ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, визначену пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України, не віднесено до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Наведене не дає законних підстав оцінювати рішення суду апеляційної інстанції на відповідність його вимогам норм матеріального права або, чи було воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Касаційний суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд враховує, що на момент розгляду даної справи існує практика Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами, поданими на ухвали суду першої інстанції, відсутні в наведеному в пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу переліку, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм, недопущення порушення прав інших учасників даної справи, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020, якою здійснений апеляційний перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/2009/20, в частині відмови у задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293, 296, 314 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 910/2009/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил