Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.12.2020 року у справі №904/4361/19

УХВАЛА

04 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4361/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників

скаржника АТ "НАК "Нафтогаз України": Лисенко В. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2020

у складі колегії суддів: Чус О. В. (головуюча), Кузнецової І. Л., Кощеєва І. М.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019

у складі судді: Ліпинського О. В.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі Технологічного коледжу

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення вартості безпідставно набутого майна

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі Технологічного коледжу (далі - відповідач) про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 7,0 тис. м3, а також стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 46 777,78 грн.

2. Позов мотивований здійсненням відповідачем у січні 2016 року безпідставного відбору 7,0 тис. м3 природного газу за відсутності у відповідача постачальника природного газу, які позивач просить зобов'язати повернути, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), а у випадку встановлення відсутності у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, стягнути його вартість.

3. Позивач просить повернути безпідставно набуте майно (7,0 тис. м3 природного газу) в натурі на підставі статті 1212 ЦК України, частини 1 статті 1213 ЦК України та про відшкодування вартості такого майна на підставі частини 2 статті 1213 ЦК України,

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" (продавець) (далі - АТ
"НАК "Нафтогаз України", скаржник) 27.04.2015 уклало з Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) договір № 1504000825-ВТВ про закупівлю природного газу, відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

5. Відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, АТ
"НАК "Нафтогаз України" передало, а АТ "Укртрансгаз" прийняло у січні 2016 року для забезпечення покриття витрат та виробничо- технологічних витрат природний газ загальним об'ємом 315 477,361 вартістю 2 422 108 968,82 грн.

6. Технологічний коледж Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (споживач) 09.03.2016 уклало з Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) договір № 80/16-ТЕ-4 постачання природного газу (далі - Договір), за пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

7. Згідно п. 1.2 Договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

8. Пунктом 2.1 Договору погоджено, що постачальник передає споживачу з
01.01.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 17 тис. м3, зокрема, 7 тис. м3 у січні 2016 року.

9. У пункті 3.4 зазначених договорів визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

10. Відповідно до пункту 7.3 Договору, постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачу у разі несанкціонованого відбору.

11. Відповідно до звіту Акціонерного товариства "Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року, Технологічним коледжем Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету з газотранспортної системи у січні 2016 року відібраний природний газ об'ємом 7,0 тис. м3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі № 904/4361/19 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2020, у задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" відмовлено.

13. Рішення місцевого господарського суду мотивоване отриманням спірного об'єму природного газу на підставі укладеного 09.03.2016 Технологічним коледжем Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету з АТ "НАК " Нафтогаз України" договору на постачання природного газу у січні-березні 2016 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо безпідставного відбору з газотранспортної системи 7,0 тис. м3 природного газу у січні 2016 року.

14. Місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів відсутності у відповідача правових підстав на відбір природного газу у січні 2016 року, тому відмовив у задоволенні вимог, обґрунтованих положеннями статей 1212 та 1213 ЦК України, щодо стягнення вартості 7,0 тис. м3 природного газу у розмірі 46 777,78
грн та про повернення в натурі природного газу у зазначеному об'ємі.

15. Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду, що постачальником природного газу у період січня 2016 року для Технологічного коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету є АТ "НАК "Нафтогаз України".

16. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наявністю в спірний період укладених між Технологічним коледжем Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету та АТ "НАК "Нафтогаз України" договору про постачання природного газу для виробництва теплової енергії, а також існування спеціально покладеного на постачальника обов'язку видати номінації відповідно до вказаного договору, споживання відповідачем у січні 2016 року природного газу в обсязі 7,0 тис. м3 не можна вважати несанкціонованим відбором.

17. При цьому апеляційний господарський суд врахував, що АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативно-правових актів, якими є Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р "Про деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.

18. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статей 1212, 1213 ЦК України, зокрема обставин набуття позивачем права власності на спірний обсяг газу у січні 2016 року, обставин безпідставного набуття відповідачем спірного газу, доказів наявності у відповідача такого газу в натурі станом на дату розгляду справи, що є власністю позивача, і як наслідок відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути в натурі безпідставно набутий природний газ в обсязі 7,0 тис. м3 і стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 46 777,78 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

(АТ "НАК "Нафтогаз України")

19. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2020 в частині відмови у стягненні 46 777,78 грн, ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

20. Касатор визначив правовою підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), вказавши на неврахування судами попередніх інстанцій висновків наведених Верховним Судом у постанові від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 04.11.2019 у справі № 905/49/18, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від
06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від
18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від
26.06.2018 у справі № 803/1362/16 щодо правової природи первинних документів, як доказів у справі, та визначальних ознак господарських операцій та дослідження доказів на їх підтвердження та підпункти а, в, пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України тощо.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Відзив АТ "Укртрансгаз")

21. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" просить її задовольнити у повному обсязі вважаючи її обґрунтованою, а оскаржувані рішення прийнятими з порушенням норм матеріального права.

22. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

24. Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ГПК України).

26. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

27. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі ''Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

28.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін доГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

29. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін доГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін доГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін доГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

30. Із наявних матеріалів справи вбачається, що у цій справі АТ "НАК "Нафтогаз України" 16.11.2020 звернулося з касаційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI.

31. З урахуванням наведеного розгляд касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній від 08.02.2020.

32. Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

34. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

35. Таким чином пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України у редакції від
08.02.2020 визначено підставою касаційного оскарження судових рішень застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

36. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від
26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

37. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

38. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

39. Враховуючи наведене та надаючи оцінку доводам АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо підстав касаційного оскарження колегія суддів касаційної інстанції з огляду на посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду у справі № 826/16697/17 стосовно застосування норми права у подібних правовідносинах зазначає таке.

40. Як вбачається зі змісту постанови від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, позивачем у справі є АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб'єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

41. Зокрема, у цій справі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень ~law41~, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків."

42. Крім того, за змістом наведених у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилань на правові позиції суду касаційної інстанції, а саме постанови Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 10.04.2020 у справі № 808/954/17 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від
06.03.2020 у справі № 803/13/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) вбачається, що вказані постанови є відмінними від справи, що розглядається, з суб'єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням таких відносин.

43. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 та від 04.11.2019 у справі № 905/49/19 також не приймається судом до уваги позаяк предметом спору у зазначених справах є стягнення боргу за договором поставки в яких до предмету доказування входило з'ясування обставин передачі товарно-матеріальних цінностей за первинними бухгалтерськими документами, які містили певні дефекти, як то відсутність печатки та підпису відповідальної особи на видатковій накладній чи підпис невідомої особи тощо.

44. У свою чергу за подібного предмету розгляду, постановою від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського, через неповноту з'ясування судами обставин справи та невиконання апеляційним судом імперативних приписів пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України щодо обов'язкового скасування судового рішення, прийнятого судом першої інстанції про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

45. До того ж суд касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилкового прийняли до уваги Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015, яке не досліджувалось судами, отже зазначена постанова містить лише вказівки щодо необхідності застосування останнього розпорядження до спірних правовідносин та дій які належить вчинити суду при новому розгляді справи, за остаточно не встановлених судами фактичних обставин цієї справи, що не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України.

46. Аналіз змісту наведених вище постанов, дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмету та підстав позову у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв свідчить, що вони не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для цілей обґрунтування підстав касаційного оскарження у даній справі ( № 911/2280/19) в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

47. Оцінюючи наведені вище доводи скаржника, колегія суддів враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від
12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

48. Зважаючи на наведене, посилання скаржника на зазначені вище постанови Верховного Суду, що ухвалені за неподібних даній справі правовідносин, не можуть розглядатися як такі, що підтверджують підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову і змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.

49. Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржника із рішеннями судів попередніх інстанцій не підтверджує їх незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

50. Твердження скаржника, що рішення суду за наслідком розгляду цієї скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутнє посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

51. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

52. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

53. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

54. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

55. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

56. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі № 910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

57. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, а тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК " Нафтогаз України" на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі № 904/4361/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді О. В. Васьковський

В. Г. Пєсков