Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.09.2021 року у справі №922/183/21

УХВАЛА

06 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/183/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. та Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго")

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2021

за позовом приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Уют і комфорт, 142 Б, корпус 2"

про стягнення 97 083,71 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ "Харківобленерго",

ВСТАНОВИВ:

28.07.2021 (згідно з відміткою на конверті) АТ "Харківобленерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 зі справи № 922/183/21.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX, що набрав чинності з 08.02.2020; далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 ГПК України.

Згідно з частинами 5 та 7 статті 12 ГПК України для цілей частинами 5 та 7 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей частинами 5 та 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 97 083,71 грн заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором постачання електричної енергії, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" цієї ж норми.

Звертаючись із касаційною скаргою, АТ "Харківобленерго" зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами "а ", "б " та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для перегляду цієї справи в касаційному порядку та посилається на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в провадженні господарських судів різних інстанцій знаходиться низка ідентичних справ, причиною виникнення спору у яких стало питання щодо стягнення штрафу у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з розміщення обладнання та забезпечення його підключення до електричної мережі, за результатами розгляду яких судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені рішення з протилежними висновками у аналогічних справах.

Однак вищевказані посилання скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики колегією суддів не приймаються, оскільки наявність інших аналогічних спорів не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/ непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були ухвалені відповідні судові рішення.

Водночас скаржник вказує про виняткове значення цієї справи для нього як оператора системи розподілу електричної енергії на території міста Харкова та Харківської області, на якій наявна значна кількість ОСББ, між якими з постачальниками послуг виникають протиріччя та суперечки з питань спожитої електричної енергії, що призводить до дисбалансу у вказаних правовідносинах і, як наслідок, відсутність сталої практики, а також скаржник посилається на те, що він позбавлений буде можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням під час розгляду іншої справи.

Проте на підтвердження вказаної обставини скаржник у касаційній скарзі не посилається на конкретну справу (її номер), при розгляді якої він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, тому посилання на цю норму зводиться до формального цитуванням її положення, а отже скаржником належним чином не доведено зазначених обставин.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки доводи останнього, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Харківобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Харківобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 зі справи № 922/183/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова