УХВАЛА

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2390/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка", Амбулаторно - поліклінічного закладу "Київський міський дитячий діагностичний центр" та Заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від
03.10.2019, рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у справі

за позовом Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Амбулаторно - поліклінічного закладу "Київський міський дитячий діагностичний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" про стягнення 100 235,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Київська місцева прокуратура № 9 (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Амбулаторно - поліклінічного закладу "Київський міський дитячий діагностичний центр" звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" (далі - ТОВ "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка"; попереднє найменування ТОВ "Компанія "Адоніс"), в якому просила суд стягнути з відповідача на користь Амбулаторно - поліклінічного закладу "Київський міський дитячий діагностичний центр" 100 235,60 грн заборгованості з орендної плати.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору від 29.11.2017 № 2558 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, в частині сплати орендної плати.

08.01.2019 відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з клопотанням про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки нерухоме майно, стягнення коштів за оренду якого є предметом спору знаходиться у місті Києва. При цьому відповідач послався на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц.

04.02.2019 відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про понесення витрат на професійну правничу допомогу, у якій зазначив, що сума витрат, які відповідач вже поніс становить 21 750 грн та просив надати йому п'ятиденний строк з дати ухвалення рішення для подання додаткових доказів понесення витрат на правову допомогу.

15.03.2019 до Господарського суду Київської області від ТОВ "Компанія Адоніс" надійшла заява про долучення доказів на підтвердження понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу та стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 911/2390/18 в загальному розмірі 38 350,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2019 (суддя Карпечкін Т. П. ) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Компанія Адоніс" на користь Амбулаторно-поліклінічного закладу "Київський міський дитячий діагностичний центр" 90 605,60 грн боргу. Стягнуто з ТОВ "Компанія Адоніс" на користь прокуратури міста Києва 1 592,72 грн судового збору. В задоволенні решти позову про стягнення 9 630,00 грн відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 25.03.2019 (суддя Карпечкін Т. П. ) заяву ТОВ "Компанія Адоніс" про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 38 350,00 грн задоволено частково. Стягнуто з прокуратури на користь ТОВ "Компанія Адоніс" 1
228,14 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги. Стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на користь ТОВ "Компанія Адоніс" 1 228,14 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги. Стягнуто з Амбулаторно-поліклінічного закладу "Київський міський дитячий діагностичний центр" на користь ТОВ "Компанія Адоніс" 1 228,14 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

В решті заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 34 665,58 грн відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 задоволено клопотання відповідача про зміну його найменування з ТОВ "Компанія "Адоніс" на ТОВ "Медичний Центр Імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 (колегія суддів: Пашкіна С. А., Зубець Л. П., Мартюк А. І.) рішення та додаткове рішення залишені без змін.

Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині орендної плати, що є підставою для стягнення з нього заборгованості з орендної плати за виключенням 9 630,00 грн ПДВ, нарахованих прокурором на суму авансового платежу в розмірі плати за два місяці оренди, який відповідачем в порушення умов пункту 3.10 договору сплачено не було, тобто зазначену спірну суму нараховано не за фактичний період і не на фактичні суми, які підлягали щомісячній оплаті.

При цьому суди відхилили доводи відповідача про те, що, у зв'язку з не переданням об'єкту оренди відповідачу, він перебував у розпорядженні позивачів, відповідно відповідач був позбавлений можливості використовувати спірне приміщення, у зв'язку з чим і було розірвано договір оренди, тому на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачів про неможливість використання орендованого майна, відповідний акт щодо неможливості використовування орендованого майна орендарем та підприємством-балансоутримувачем у відповідності до пункту 3.8 договору не складався.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені судом частково, то судові витрати відповідача на правничу допомогу відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог.

У касаційній скарзі ТОВ "Медичний Центр Імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову в частині стягнення з нього 90 605,60 грн боргу і 1 592,72 грн судового збору та додаткове рішення в частині відмови в задоволенні його заяви про стягнення 34 665,58 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині скасованого рішення ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з нього заборгованості з орендної плати, в іншій частині рішення залишити без змін. В частині скасованого додаткового рішення ухвалити нове рішення про стягнення з заявника та позивачів на користь відповідача 34 665,58 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Скаржник наголошує на відсутності у прокурора підстав представництва інтересів держави у даній справі, на розгляді справи судом апеляційної інстанції за його відсутності та за відсутності у суду відомостей щодо вручення йому ухвали про поновлення провадження у справі, на прийнятті судами рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), на неповному встановленні судами дійсних обставин справи щодо передачі йому об'єкту оренди та на безпідставній частковій відмові у стягненні витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу.

У касаційній скарзі Амбулаторно-поліклінічний заклад "Київський міський дитячий діагностичний центр" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 630,00 грн та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 100 235,60 грн, а також скасувати додаткове рішення.

При цьому скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні 9 630,00 грн ПДВ не відповідають положенням статей 185, 187, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які регулюють порядок нарахування податку на додану вартість. Вважаючи, що позов підлягав задоволенню у повному обсязі, Амбулаторно-поліклінічний заклад "Київський міський дитячий діагностичний центр" стверджує про помилковість стягнення з нього 1 228,14 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги та вважає, що ці витрати при задоволенні позову слід покласти на відповідача.

У касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва просить скасувати оскаржувані рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 630,00 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а також скасувати додаткове рішення та залишити без задоволення заяву ТОВ
"Компанія "Адоніс".

Прокурор посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 187, 201 ПК України та статей 42, 73, 74, 76, 77, 86, 276 ГПК України. Прокурор зазначає, що оскільки вся сума орендної плати за договором оренди державного майна є базою оподаткування ПДВ, то орендодавець на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до статті 201 ПК України зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну із сумою ПДВ, виходячи з повного розміру орендної плати, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, нарахований авансовий платіж, який зараховується в оплату майбутніх наступних двох місяців договору оренди, є складовою частиною орендної плати, на яку балансоутримувач зобов'язаний нарахувати ПДВ та виписати податкову накладну, відповідно до вимог статей 185, 187, 201 ПК України. На дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ балансоутримувачем було складено в установлені терміни (17.01.2018) податкову накладну із сумою ПДВ, виходячи з розміру авансового платежу та орендної плати та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходячи з дати передачі орендованого майна в оренду.

Прокуратура у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Медичний Центр Імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" зазначає, що на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомляла позивачів про звернення до суду з даним позовом, що підтверджується листами від 24.10.2018 № (1059)9512-вих-18 та № (10-59) 9511-вих18. Порушення інтересів держави прокурор вбачає у тому, що відповідач користувався нерухомим майном, яке є власністю територіальної громади міста Києва та не сплачував орендну плату за його використання, проте позивачами не вжито заходів для стягнення орендної плати, що стало підставою для звернення прокуратури до суду з даним позовом.

Відзивів на касаційні скарги від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено частин 1, 2 статті 27 ГПК України. Для цілей визначення підсудності відповідно до частин 1, 2 статті 27 ГПК України місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом даного спору є вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за оренду нерухомого майна, яке знаходиться у місті Києві, тоді як юридичною адресою відповідача є Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Капітанівка, вул. Соборна, 21.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України, якою врегульовано виключну підсудність справ, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

В описовій частині рішення суду першої інстанції зазначено, що суд у судовому засіданні 14.01.2019 розглянув заяву відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю та відмовив в її задоволенні з підстав необґрунтованості. Суд апеляційної інстанції зазначені твердження відповідача не спростував, хоча вони були одним із доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об'єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підсудність даного спору Господарському суду Київської області.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16.05.218 у справі № 640/16548/16-ц наведено висновок про те, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.05.218 у справі № 640/16548/16-ц.

Отже, з метою забезпечення правової визначеності та передбачуваності правозастосування, а також враховуючи роль Верховного Суду в системі судоустрою України, передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики судів як господарської так і цивільної юрисдикції.

Зважаючи на викладені вище обставини, керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 911/2390/18 разом із касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка", Амбулаторно - поліклінічного закладу "Київський міський дитячий діагностичний центр" та Заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя С. Могил