Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №909/1192/14
Постанова ВГСУ від 16.04.2015 року у справі №909/1192/14
Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №909/1192/14

Верховний

Суд

УХВАЛА

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 909/1192/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали заяви Фізичної особи - підприємця Саманюка Якова Яковича

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 (Рогач Л.І., Алєєва І.В., Коробенко Г,П.) у справі №909/1192/14 Господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниці" до 1) Яремчанської міської ради Івано-Франківської області; 2) Фізичної особи - підприємця Саманюка Якова Яковича

про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та державного акта на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2017 у справі № 909/1192/14 (Неверовська Л.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено. Визнано недійсним рішення Яремчанської міської ради № 209-3/2002 від 22.03.2002 "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" в частині продажу земельної ділянки площею 30м2 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче підприємцю Саманюку Я.Я. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки АЕР №686284 від 11.04.2002, реєстраційний номер № 36, площею 0,003 га у м. Яремче, вул. Свободи, 278, укладений між Яремчанською міською радою та фізичною особою-підприємцем Саманюком Яковом Яковичем. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку ІФ № 9005351 від
27.09.2004, кадастровий №2611000000050090053. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 (Плотніцький Б.Д., Малех І.Б., Михалюк О.В.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2017 у справі № 909/1192/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017 (Рогач Л.І., Алєєва І.В., Коробенко Г.П.) постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.04.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від
01.03.2017 у справі № 909/1192/14 залишено без змін.

25.11.2017 Фізична особа - підприємець Саманюк Яков Якович подав до Верховного Суду України заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі №909/1192/14 Господарського суду Івано-Франківської області.

Зазначену заяву Верховним Судом України передано за належністю до Касаційного господарського суду на підставі підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції ~law15~ від 03.10.2017).

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 надано Фізичній особі - підприємцю Саманюку Якову Яковичу строк для усунення недоліків та зазначено про необхідність надати належні копії постанов Вищого господарського суду України від 09.04.2015 у справі №926/1018/14, від 17.03.2015 у справі №926/584/14, постанови Верховного Суду України від 16.09.2015, на які він посилається у заяві, та належним чином завірену копію довіреності від 15.01.2016, яка видана Саманюком Яковом Яковичем на ім'я Кучер Надії Юзефівни, як представнику заявника.

На адресу Верховного Суду заявником надіслано заяву щодо усунення недоліків, до якої додано належні копії постанов Вищого господарського суду України від
09.04.2015 у справі №926/1018/14, від 17.03.2015 у справі №926/584/14, постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15 та належним чином завірену копію довіреності від 15.01.2016, яка видана Саманюком Яковом Яковичем на ім'я Кучер Надії Юзефівни.

Таким чином, Фізична особа - підприємець Саманюк Яков Якович виконав вимоги ухвали про усунення недоліків заяви у повному обсязі.

На обґрунтування підстав для перегляду судового рішення заявником до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 09.04.2015 у справі №926/1018/14, від 17.03.2015 у справі № 926/584/14, від 16.03.2010 у справі №18/35 та постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали (з урахуванням усунутих недоліків), колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява не є обґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами з таких підстав.

Статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до
15.12.2017) передбачено, що рішення господарських судів переглядаються Верховним Судом України виключно з підстав, передбачених цією статтею.

За положеннями пунктів 1, 3 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) підставами для подання заяви про перегляд рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Таким чином, для застосування пунктів 1 та 3 зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України необхідно встановити подібність правовідносин, тобто, що суд касаційної інстанції розглянув справу за подібних до постанови Верховного Суду України чи постанов судів касаційної інстанції предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, проте дійшов інших правових висновків.

У справі № 909/1192/14, у якій подано заяву про перегляд судового рішення, Вищий господарський суд України погодився з висновком попередніх судових інстанцій про задоволення позовних вимог, які, врахувавши вимоги статті 23 Закону України "Про транспорт", статті 68 Земельного кодексу України, дослідивши, що спірна земельна ділянка належить до земель залізничного транспорту та, встановивши передачу Яремчанською міською радою земельних ділянок земель залізничного транспорту у приватну власність відповідно до спірних рішення міської ради та договору купівлі-продажу, дійшли правомірного висновку про відсутність у Яремчанської міської ради повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність фізичній особі-підприємцю Саманюку Якову Яковичу. Відносно відмови у застосуванні до вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від
11.04.2002 позовної давності, Вищий господарський суд України погодився з доводами апеляційної інстанції, якою вірно застосовано положення частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України та досліджено, що Позивач не був стороною спірного правочину та довідався про порушення права саме при проведенні інвентаризації.

У справі №926/1018/14, постанову у якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України, врахувавши норми статей 65, 68 Земельного кодексу України, погодився з доводами судів попередніх інстанцій, які дійшли правомірного висновку про відмову в позові про визнання частково незаконним рішення міської ради з огляду на те, що Позивачем (ДТГО "Львівська залізниця") не надано належних доказів права користування земельною ділянкою, яку за договором купівлі-продажу продано підприємцю для обслуговування магазину.

У справі № 926/584/14, у якій було розглянуто позов про визнання недійсним рішення Чернівецької міської ради та Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою, Вищий господарський суд України погодився з доводами судів попередніх інстанцій, які, враховуючи норми статті 23 Закону України "Про транспорт", статті 68 Земельного кодексу України встановили, що Позивач (ДТГО "Львівська залізниця") не підтвердив належними та допустимими доказами надання йому спірної земельної ділянки для облаштування смуги відведення залізниць під залізничним полотном і віднесення її до земель залізничного транспорту.

У іншій справі № 18/35, судове рішення у якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України погодився з доводами судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ДТГО "Львівська залізниця" про визнання недійсним рішення та Державного акта на право постійного користування, які, виходячи з приписів статті 22 Земельного кодексу України (чинного до 01.01.2002) та матеріалів справи дослідили відсутність у Позивача документів, що засвідчують право користування спірною земельною ділянкою.

У справі №6-68цс15, постанову у якій надано для порівняння, Верховний Суд України висловив позицію, що з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності і на підставі статті 257 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Отже, порівняння змісту зазначених постанов Вищого господарського суду України та постанови Верховного Суду України зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постанові Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

З огляду на зазначене вище, у справі, у якій подано заяву про перегляд судових рішень, та у справах, за результатами розгляду яких ухвалені надані для порівняння судові рішення, не є подібними зміст позовних вимог, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а судами прийнято рішення в залежності від встановлених різних фактичних обставин.

Таким чином, відсутні передбачені статтею 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) підстави для відкриття провадження у справі № 909/1192/14.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції ~law18~ від
03.10.2017), статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції ~law19~ від 12.02.2015), суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 909/1192/14 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.