Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2019 року у справі №2140/1454/18

УХВАЛА

28 березня 2019 року

Київ

справа №2140/1454/18

касаційне провадження №К/9901/8194/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л. І. (суддя-доповідач), Олендера І. Я., Хохуляка В. В., розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 2140/1454/18 за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Джерела" до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Херсонській окружний адміністративний суд рішенням від 20.02.2019 позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення податкових накладних Приватного підприємства "Торговий дім "Джерела", направлених для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за №12,18,37,48,52-59; від 10.05.2018 № 1,2; від 11.05.2018 № 3; у задоволенні вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, відмовив.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2019 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: визнав протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкових накладних, направлених приватним підприємством "Торговий дім "Джерела" для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 30.04.2018 за № 12,18,37,48,52,53,54,55,56,57,58,59; від 10.05.2018 № 1,2; від 11.05.2018 № 3; зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені приватним підприємством "Торговий дім "Джерела" датами їх фактичного подання до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкові накладні від 30.04.2018 за № 12,18,37,48,52,53,54,55,56,57,58,59 - зареєструвати датою 15.05.2018; податкові накладні від 10.05.2018 № 1,2 та податкову накладну від 11.05.2018 № 3 - зареєструвати датою 22.05.2018.

Державна фіскальна служба України подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 2140/1454/18 є вимоги про: визнання протиправними дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкових накладних складених позивачем та направлених для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 30.04.2018 за № 12,18,37,48,52,53,54,55,56,57,58,59; від
10.05.2018 №1,2; від 11.05.2018 № 3; зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що фіскальним органом у квитанціях не визначено конкретно якому критерію ризиковості відповідає позивач, а зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Уточнення, за яким критерієм ризиковості зупинено реєстрацію податкових накладних позивача вказано відповідачем лише у відзиві на позовну заяву. При цьому, визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання у подальшому платником податків відповідних документів: без визначення якому саме критерію відповідає позивач, останній був позбавлений можливості надати документи на спростування висновків фіскального органу.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційні скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2018, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л. І. Бившева

І. Я. Олендер

В. В. Хохуляк