Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2019 року у справі №818/1691/18

УХВАЛА

29 липня 2019 року

Київ

справа №818/1691/18

адміністративне провадження №К/9901/21043/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Мороз Л. Л., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 по справі № 818/1691/18 за апеляційною скаргою Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 по справі №818/1691/18 за позовом ОСОБА_1 до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Буринського об'єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області № 195 від 03.04.2018 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов'язати Буринське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів від 15.11.2017 № 851 та п. "г" ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 01 жовтня 2017 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Пилипа Орлика, 6, м. Буринь, Буринський район, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 40384385) від 03.04.2018 № 195 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) згідно заяви від 30.03.2018.

Зобов'язано Буринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від
15.11.2017 № 851 та п. "г" ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 30.03.2018, із урахуванням вже виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 р. по справі № 818/1691/18 апеляційну скаргу Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задоволено; рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 по справі № 818/1691/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

ОСОБА_1 звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами (в порядку ст. 361 КАС України), в якій просив задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами (п.4, п. п. 2 ст. 368), скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 по справі № 818/1691/18 у зв'язку з виключними обставинами, а рішення Сумського окружного адміністративного суду залишити в силі (ст. 368, п. 4, п. п. 2).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 по справі № 818/1691/18.

Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, в якій скаржник просить скасувати ухвалу, заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами задовольнити в повному обсязі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Переглядаючи судове рішення за виключними обставинами суд апеляційної інстанцій виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України №1-р (II)/2019 від
25.04.2019 р. по справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Згідно вказаного рішення словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від
28.02.1991 р. № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Статтею 152 Конституції України передбачено: закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Крім того, відповідно ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від
13.07.2017 р. № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р (II)/2019 від 25.04.2019 р. по справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19), словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII зі змінами, визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25.04.2019 р., як встановлено ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19), що також прямо встановлено даним рішенням.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на те, що вказані заявником обставини, а саме наявність Рішенням Конституційного Суду України №1-р (II)/2019 від 25.04.2019 р. по справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19) не змінюють правового регулювання спірних правовідносин та не доводять факту допущення судом помилки при розв'язанні спору.

Слушними є доводи суду апеляційної інстанції про про те, що твердження скаржника, викладені у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами спростовуються тим, що Рішення Конституційного Суду України №1-р (II)/2019 від 25.04.2019 р. по справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19) на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.

Частиною 1 ст. 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;

3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

Частиною 6 ст. 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частин 1 та 2 ст. 365 КАС України, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому ч. 1 ст. 369 КАС України для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Із тексту імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи касаційної скарги не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 по справі № 818/1691/18 за апеляційною скаргою Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 по справі №818/1691/18 за позовом ОСОБА_1 до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: (підпис) Л. В. Тацій.

Судді: (підпис) Л. Л. Мороз

(підпис) С. Г. Стеценко