Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №2340/4511/18

УХВАЛА

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №2340/4511/18

адміністративне провадження №К/9901/16936/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Пасічник С. С., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
16.05.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 18.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.10.2018 №0001812319, яким до позивача на підставі частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період 05.05.2016 до 16.07.2018 застосовано штрафні санкції та нараховано пеню у сумі 2937,36 грн.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від
18.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
16.05.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до внесення змін у статтю 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від
03.10.2017 №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Вказані зміни набрали законної сили з 01.01.2018. Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, до 2018 року сплачували єдиний внесок нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, а з 01.01.2018 сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до встановлених обстави, а саме: ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок:
28.04.2017 за 2016 рік у сумі 1866,00 грн, 19.04.2018-2017 рік у сумі 8448,00
грн, 17.04.2018 - І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, 16.07.2018 - ІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, 17.10.2018 - ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, - суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач сплачував єдиний внесок за 2016-2018 роки у строки, визначені Законом "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тому застосування до нього фінансових санкцій згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, є безпідставним.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, ці судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

С. С. Пасічник

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду