Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2020 року у справі №320/2881/19

УХВАЛА

27 травня 2020 року

Київ

справа №320/2881/19

адміністративне провадження №К/9901/12753/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №320/2881/19 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2019.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 апеляційну скаргу ГУ ДПС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення або доказів своєчасного звернення до суду із апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 16.10.2019 подано 10.02.2020, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 20.12.2019 у задоволенні клопотань ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору та про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що вперше апеляційну скаргу було подано в строки, визначені процесуальним законодавством, проте у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, апеляційну скаргу було повернуто. Водночас, податковим органом при повторному зверненні було сплачено судовий збір. Таким чином, повторне звернення відбулося у найкоротший строк без зайвих зволікань, в межах річного строк встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДПС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Крім того, з наданого до повторно поданої апеляційної скарги платіжного доручення № 233 вбачається, що сплата судового збору була проведена 16.12.2019, в той час як вперше подану апеляційну скаргу було повернуто 20.12.2019, тобто на час повернення апеляційної скарги судовий збір було сплачено, проте не повідомлено про це вчасно суд апеляційної інстанції. Разом з тим, із повторною апеляційною скаргою податковий орган звернувся лише 10.02.2020, тобто майже через 1.5 місяця після повернення первинної апеляційної скарги.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 13.03.2020 ГУ ДПС подало клопотання, в якому просило поновити строк апеляційного оскарження з тих самих підстав, які вже Судом були оцінені та визнані неповажними ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху. В той же час, інших пояснень та доказів щодо причин пропуску строку звернення до суду не надано.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено. Крім того, суд зазначив, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є поважними, а судом не враховано, що ГУ ДПС не мав можливості сплатити судовий збір при зверненні з апеляційною скаргою вперше. З огляду на початок повноцінного функціонування ГУ ДПС після реорганізації, ним вжито заходів сплати судового збору, у зв'язку з чим було повторно реалізовано право на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі. Отже, ГУ ДПС в рамках даної справи може підтвердити своїми фактичними діями власний намір оскаржити судові рішення своєчасно, що є підставою для поновлення пропущеного строку. Крім того, у разі надання судом розумного строку для усунення недоліків, при первинному зверненні з апеляційною скаргою, такі недоліки були б усунуті в строк. Звертає увагу, що право на судовий захист входить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Сама собою сплата судового збору суб'єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційне оскарження судового рішення.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №320/2881/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду