Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №560/1199/19
Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №560/1199/19

УХВАЛА

25 листопада 2019 року

Київ

справа №560/1199/19

адміністративне провадження №К/9901/29314/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Пасічник С. С., Гімона М. М.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства (ПП) "Городокунібуд" до ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 адміністративний позов задоволено: апеляційну скаргу ПП "Городокунібуд" задоволено: рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від
14.05.2019 скасовано; прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення винесене ГУ ДФС у Хмельницькій області від 14.12.2018 №0016135005.

ГУ ДФС у Хмельницькій області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 скасувати, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 залишити без змін.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із встановлених у справі обставин щодо реєстрації податкових накладних ПП "Городокунібуд", виписаних в період з 26.09.2017 по 12.07.2018 (всього 21 податкова накладна) в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів, визначених статтею 201 Податкового кодексу України (граничні терміни прострочені на 1-206 днів).

З огляду на те, що податкові накладні були виписані на операції з постачання товарів/послуг, які підлягали оподаткуванню податком на додану вартість (далі -ПДВ) за основною ставкою (20%), суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне застосування до ПП "Городокунібуд" штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 120 1 Податкового кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних сталося не внаслідок бездіяльності позивача, а внаслідок не забезпечення контролюючим органом технічної можливості для автоматичного збільшення суми, на яку позивач мав право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд встановив, що, хоча таке право у позивача, як платника ПДВ, виникло з 01.01.2017, фактично його реалізація стала можливою з 01.08.2018 у зв'язку з технічною недосконалістю програмного забезпечення системи електронного адміністрування з ПДВ. Ця обставина встановлена апеляційним судом, зокрема і на підставі відповідних пояснень представника відповідача в судовому процесі.

Застосувавши норми пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини по застосуванню норми Конвенції, апеляційний суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо застосування норм права є очевидною і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене наявні підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

С. С. Пасічник

М. М. Гімон,

Судді Верховного Суду