Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2018 року у справі №814/525/17

УХВАЛА

16 квітня 2018 року

Київ

справа №814/525/17

касаційне провадження №К/9901/34116/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М., розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
30.01.2018 у справі №814/525/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 №005632703,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у березні 2017 року до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 №005632703.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 16.08.2017 позовні вимоги задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.01.2018 скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 10.11.2014 №005632703 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 7078,23грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1939,55грн. В решті позову відмовив.

Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області 01.03.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018.

Верховний Суд ухвалою від 15.03.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ненадання документу про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

Вказана ухвала Верховного Суду від 15.03.2018 була отримана відповідачем
26.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102922838256.

На виконання вимог ухвали від 15.03.2018 скаржником на адресу суду касаційної інстанції надіслано клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на обмежене фінансування з державного бюджету для сплати судового збору.

У підтвердження обставин щодо відсутності фінансової можливості здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги по справі №814/525/17 скаржником надано копію листа Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.

Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо зупинення операцій із бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Податковим органом не надано доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України безпосередньо у справі №814/525/17.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

На момент постановлення цієї ухвали вимоги ухвали від 15.03.2018 про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору не виконано.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 у справі №814/525/17.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.

Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 у справі №814/525/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 №00563270 - повернути.

3. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Т.М.Шипуліна