Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2020 року у справі №214/3239/19

УХВАЛА

26 лютого 2020 року

Київ

справа №214/3239/19

адміністративне провадження №К/9901/4765/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Загороднюка А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року

у справі №214/3239/19

за позовом ОСОБА_1

до інспектора Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ясковець Сергія Віталійовича

про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, встановлення відсутності повноважень, -

установив:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до інспектора Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ясковець Сергія Віталійовича про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, встановлення відсутності повноважень.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Скаржник оскаржив таке рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Відповідачу надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 20 січня 2020 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав не виконання ухвали апеляційного суду від 18 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Зокрема, на усунення недоліків апеляційної скарги позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження позивач наполягав, що у разі несвоєчасного отримання копії судового рішення у справі з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності строк апеляційного оскарження становить 30 днів з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції визнав вказані доводи безпідставними та зазначив, що вищезазначені причини пропуску строку подання апеляційної скарги не можна віднести до ряду поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження

Вважаючи ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року постановленою з порушенням вимог процесуального закону, відповідач подав касаційну скаргу.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як видно з матеріалів справи, оскаржуване рішення проголошено 24 жовтня 2019 року без участі сторін. Позивач просив поновити йому строк на апеляційне оскарження на підставі пункту 1 частини 2 статті 295 КАС України, оскільки копію судового рішення він отримав поштою 13 листопада 2019 року.

Однак апеляційну скаргу подано позивачем лише 02 грудня 2019 року, що підтверджується відбитком штампу суду першої інстанції, тобто після спливу 10-ти денного строку як з дня проголошення судового рішення, так і з дня отримання судового рішення.

Постановляючи ухвалу від 20 січня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції посилався на те, що наведена причина пропуску строку оскарження рішення не може бути визнана поважною та слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Щодо посилання скаржника, що у разі несвоєчасного отримання копії судового рішення у справі з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності строк апеляційного оскарження становить 30 днів з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Дійсно, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина 4 якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Загальний аналіз статті 286 КАС України дає підстави для висновку про те, що нею, на відміну від частини 5 статті 270 КАС України, не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини 3 статті 295 КАС України.

Проте, скаржник повинен був звернутися до суду апеляційної інстанції протягом десятиденного строку з моменту отримання оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 77 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою.

Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №214/3239/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ясковець Сергія Віталійовича про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, встановлення відсутності повноважень.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

А. Г. Загороднюк,

Судді Верховного Суду