Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №9901/531/18

УХВАЛА

23 квітня 2018 року

Київ

справа №9901/531/18

адміністративне провадження №П/9901/531/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши адміністративний позов Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2018 року Громадська організація "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" (надалі також - позивач, Громадська організація) звернулась до Верховного Суду із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (надалі - відповідач, Комісія), в якому просила зобов'язати відповідача відкрити дисциплінарне провадження на підставі дисциплінарної скарги Громадської організації від 8 лютого 2018 року про вчинення дисциплінарного проступку Генеральним прокурором України ОСОБА_2.

Позовні вимоги Громадська організація обґрунтовувала тим, що нею до відповідача подано повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку Генеральним прокурором України, що полягає у наданні ним у своєму інтерв'ю недостовірної статистики, яка у кілька разів відрізняється від реальних показників та відповідно до частини 5 статті 43 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, вчинення таких дій порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

2 березня 2018 року членом Комісії Коваленком А. прийнято рішення № 282дс-18, яким відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора України ОСОБА_2 (надалі - Рішення № 282дс-18) за дисциплінарною скаргою позивача.

На думку позивача, дана відмова є незаконною, оскільки ґрунтується на суб'єктивній оцінці членом Комісії висловлювань ОСОБА_2, у той час, коли заява позивача містила конкретні відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку Генерального прокурора України.

За змістом частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 КАС України.

Перевіривши відповідність даного адміністративного позову вимогам статей 160, 161, 172 КАС України та керуючись статтею 171 КАС України, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абзац перший пункту 4.1 Рішення).

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У своїй заяві позивач не наводить жодних аргументів щодо порушення його прав внаслідок прийняття Комісією Рішення № 282дс-18, лише стверджує про його невідповідність вимогам чинного законодавства.

За частиною 10 статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

За змістом статті 44 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (надалі - ~law20~) дисциплінарне провадження щодо прокурорів здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

За ~law21~ дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

~law22~ встановлено, що право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

Відповідно до ~law23~ прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, право на оскарження рішення Комісії, яке прийнято за результатами дисциплінарного провадження, має саме прокурор (стосовно якого подано дисциплінарну скаргу) як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Комісія приймає рішення у визначеному ~law24~ порядку, не є суб'єктами дисциплінарного провадження, а тому не наділені правом на оскарження таких рішень.

Також необхідно зазначити, що позивачем фактично реалізоване передбачене законом право звернутись до уповноваженого суб'єкта владних повноважень з дисциплінарною скаргою стосовно прокурора, а також з огляду на факт розгляду цієї скарги уповноваженим органом.

Крім того, Рішення № 282дс-18, незважаючи на те, що його прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою Громадської організації, не створює для останньої жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Комісії у цих правовідносинах, рішення цього органу не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Проте, необхідно зазначити, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити у світлі частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому в даному випадку відсутні підстави для зазначення суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

Дана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 9901/153/2851.

Зважаючи на вищенаведені обставини, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити.

Керуючись статтями 22, 170, 241, 242, 243, 248, 256, 266, 295 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан" до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Копію даної ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення

Роз'яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається..............

М.М. Гімон,

Суддя Верховного Суду