Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2020 року у справі №240/10678/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

21 травня 2020 року

м. Київ

справа №240/10678/19

провадження №К/9901/12831/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 у справі № 240/10678/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

(і) визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

(іі) зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату йому одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
14.04.2020, в позові відмовлено.

Не погодившись з такими судовим рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.

Приписами пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Суд касаційної інстанції зауважує, що Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 у справі № 240/10678/19.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 520/10345/18 зазначено таке:

"17. Отже, до моменту набрання чинності ~law10~ право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

18. Натомість, з 01.01.2017, після набрання чинності ~law11~, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення особі інвалідності в період дії зазначеної редакції ~law12~, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової військової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

19. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 проходив саме строкову військову службу.

20. При цьому, пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

21. Зважаючи на ту обставину, що на дату встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи (14.03.2017), ~law13~ не передбачалось можливості здійснення виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, то позивач відповідного права не набув.

22. Правова позиція аналогічного змісту щодо подібних правовідносин наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 2040/5602/18, від
25.04.2019 у справі № 806/2508/18 та від 22.03.2019 у справі № 2340/2993/18".

Суд касаційної інстанції зважає на те, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.09.2018 позивачу встановлена інвалідність ІІ групи (довічно), яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, а зі строкової військової служби він був звільнений 04.05.1985. І тому беручи до уваги, що на час встановлення позивачеві інвалідності II групи (24.09.2018) статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від
06.12.2016 № 1774-VIII) не передбачалось можливості здійснення виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, в позивача не виникло права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позиція судів першої та апеляційної інстанцій, яка сформульована у оскаржених судових рішеннях, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.01.2020 у справі № 520/10345/18.

Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною 1 статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.

Керуючись положеннями пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 у справі № 240/10678/19.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя С. М. Чиркін