Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №640/19557/18

УХВАЛА

20 травня 2019 року

Київ

справа №640/19557/18

адміністративне провадження №К/9901/11657/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів Гриціва М. І. та Коваленко Н. В., перевіривши касаційну скаргу адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича,

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Адвокат Маринушкін Арсен Григорович в інтересах ОСОБА_1, не погодившись з вказаними судовими рішеннями, 24 квітня 2019 року подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, також в них повно і всебічно не з'ясовано обставини в адміністративній справі та не надано оцінки всім аргументам позивача щодо строків звернення до адміністративного суду. Судами не було належним чином досліджено факту пропуску строків звернення з позовом, крім того, оскаржувані рішення ставлять під загрозу сутність гарантованого права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Позивач, зважаючи на правові позиції 2016-2017 років та норми законодавства мав намір у визначений трирічний термін звернутися до суду за захистом порушених прав, однак не скористався таким правом відразу з метою заощадження останніх коштів, оскільки правова невизначеність національних судів щодо юрисдикції даної категорії справ призвела б до значних витрат на оплату судового збору, витрат на правову допомогу, а тому позивач зазначає, що вона мала розумні очікування на єдність судової практики в національних судах.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.

У відповідності до частин 1 , 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) (далі - КАСУ) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАСУ або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАСУ адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 КАСУ передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Частинами 1 , 2 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами було встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізналася вперше в серпні 2016 року, після чого звернулася до відповідача з відповідною заявою про включення її даних до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вже 02 вересня 2016 року отримала від відповідача повідомлення про визнання правочину нікчемним. Проте, до адміністративного суду за захистом своїх прав звернулася лише 22 листопада 2018 року, що підтверджується штампом вхідної документації Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, визнано поважними підстави для поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду (позивач вказала, що дізналася про віднесення правочину до категорії нікчемного з відповіді на адвокатський запит наприкінці 2018 року). 17 грудня 2018 року на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідачем було надано докази, що позивач під особистий підпис ознайомилась та отримала численні повідомлення відповідача про те, що позивача не було включено до відповідного переліку вкладників з огляду на нікчемність операції з переказу коштів. Вказані обставини підтверджують наявні в матеріалах справи розписки позивача, датовані 11 серпня 2016 року, 13 жовтня 2016 року, 27 жовтня 2016 року, на примірниках отриманих документів. Доводами апеляційної скарги вказані обставини не заперечуються, відтак в силу положень частини 1 статті 78 КАС України дослідженню не підлягають. Натомість, в межах даної справи суд апеляційної інстанції повинен визначитись з поняттям триваючого правопорушення, що, на думку апелянта, має місце. У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення. Суди зазначили, що дане тлумачення запропоновано Верховним Судом у постанові від 11 грудня 2018 року (справа № 810/1224/17), на яку посилається позивач в апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що триваюче правопорушення очевидно є можливим лише у триваючих відносинах. Натомість відносини позивача і відповідача не носять триваючого характеру, оскільки стверджуване позивачем порушення є вчиненим з моменту подання до виконавчої дирекції Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Тобто у даному випадку з моменту подання переліку рахунків відсутні підстави вважати, що відповідач в майбутньому вирішить спірне питання інакше, так як таке питання з кінця 2016 року є остаточно вирішеним.

Суди обох інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях вказали, що станом на 02 вересня 2016 року позивач достеменно знала про не включення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, посилання представника позивача щодо своєчасності звернення до адміністративного суду з позовом про зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", який має право на відшкодування коштів у розмірі 50209,03 грн, які обліковуються на поточному рахунку в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський", суд не приймає до уваги, оскільки звернення до відповідача з відповідним адвокатським запитом більше ніж через 2 роки після повідомлення позивача про нікчемність правочину та транзакцій без поважних причин не свідчить про поважність причин пропуску строку, враховуючи те, що позивач, починаючи з вересня 2016 року, достеменно знала про не включення її даних до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" у зв'язку з визнанням транзакції щодо перерахування коштів нікчемною.

З урахуванням наведеного, а також того, що до адміністративного суду за захистом своїх прав позивач звернулася лише 22 листопада 2018 року, тобто з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку, у відповідності до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. У відповідності до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, виходив з того, що позивач звернулася до суду з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку.

Таким чином, оскаржувані рішення є слушними, вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі, зокрема положеннях пункту 9 частини 1 статті 155 КАСУ та частини 3 статті 123 КАС України. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 19 вересня 2018 року у справі № 825/1898/18, від 03 жовтня 2018 року у справі № 805/3188/18-а та від 08 січня 2019 року у справі № 2340/2946/18.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

4. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Я. О. Берназюк

М. І. Гриців

Н. В. Коваленко