Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2021 року у справі №260/853/20

УХВАЛА

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 260/853/20

адміністративне провадження № К/9901/16500/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу Карлівської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 260/853/20 за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень міського голови, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Карлівської міської ради Полтавської області від 10 березня 2020 року "Про дострокове припинення повноважень міського голови";

поновити позивача на посаді Карлівського міського голови з 10 березня 2020 року;

стягнути з відповідача - Карлівської міської ради Полтавської області - на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування обов'язкових відрахувань;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді Карлівського міського голови".

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення сорок третьої позачергової сесії Карлівської міської ради Полтавської області сьомого скликання від 10 березня 2020 року "Про дострокове припинення повноважень міського голови";

Поновлено позивача на раніше займаній до звільнення (дострокового припинення повноважень) посаді Карлівського міського голови Полтавської області з 11 березня 2020 року;

Стягнуто із Карлівської міської ради Полтавської обл. середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 11 березня 2020 року по 20 липня 2020 рік, із утриманням із цієї суми обов'язкових платежів (податків та зборів) у розмірі 259824 грн. 40 коп. ; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на раніше займаній до звільнення (дострокового припинення повноважень) посаді Карлівського міського голови Полтавської області з 11 березня 2020 року та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 60527 грн. 27 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено. Абзац 4 і 5 резолютивної частини викладено у такій редакції: "Стягнути на користь позивача з Карлівської міської ради Полтавської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2020 року по 20 липня 2020 року в розмірі 132228 (сто тридцять дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 80 коп., із утриманням із цієї суми обов'язкових платежів (податків та зборів). Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на раніше займаній до звільнення (дострокового припинення повноважень) посаді Карлівського міського голови Полтавської області з 11 березня 2020 року та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18031 (вісімнадцять тисяч тридцять один) грн. 19 коп".

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

За правилами частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить доводи про наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених п.4 ч.4 ст.328 КАС України.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених п.4 ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно із п.4 ч.4 ст.328 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.4 ч.4 ст.328 КАС України; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених п.4 ч.4 ст.328 КАС України.

Отже, п.4 ч.4 ст.328 КАС України передбачено перелік порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Разом з тим, скаржником не вказано в касаційній скарзі, яке саме порушення судами процесуального права може бути підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, а також в резолютивній частині касаційної скарги, скаржник не заявляє вимог щодо направленням справи на новий розгляд, а просить Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, скаржником в касаційній скарзі не зазначено підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 260/853/20.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Карлівської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 260/853/20 за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень міського голови, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич