Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №560/4297/18

УХВАЛА

19 грудня 2019 року

Київ

справа №560/4297/18

адміністративне провадження №К/9901/34782/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О. О.,

суддів - Дашутіна І. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини А 2738

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 560/4297/18 за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А 2738,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Регіональний центр спеціального контролю, Державне космічне агентство України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2738, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 2738 щодо ненадання об'єктивної, повної та достовірної відповіді на звернення до військової частини А2738 від 10.01.2018 №0013, яка б була інформацією по суті запиту, та про свідому безпідставну відмову офіцеру запасу ОСОБА_1 у нарахуванні вартості недоотриманого ним речового забезпечення та виплаті компенсації за недоотримане речове майно;

- зобов'язати посадових осіб військової частини А №2738 здійснити нарахування розміру грошової компенсації у відповідності до Атестату №30 за недоотримане речове майно та виплату на користь офіцера запасу ОСОБА_1 грошові кошти, як компенсацію за недоотримане речове забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись з вищенаведеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно ст.50 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною 1 статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.

Предметом розгляду даної справи є зобовязання здійснити нарахування розміру грошової компенсації у відповідності до Атестату №30 за недоотримане речове майно.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Посада публічної служби позивача не відноситься до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А 2738 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

Ж. М. Мельник-Томенко