Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2018 року у справі №9901/963/18

УХВАЛА

18 грудня 2018 року

Київ

справа №9901/963/18

адміністративне провадження №П/9901/963/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача - Стрелець Т.Г, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

установив:

14 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить:

- Визнати протиправними бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не проведення первинного кваліфікаційного оцінювання судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3;

- Визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 жовтня 2018 року №214-к/тм "Про закриття дисциплінарного провадження";

- Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести дисциплінарне провадження з метою визначення осіб, наявності вини, характеру і дисциплінарного проступку, наслідком вчинення якого є не завершення процедури первинного кваліфікаційного оцінювання судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 та винести за його результатами нове рішення з урахуванням висновків Касаційного адміністративного суду України у складі Верховного Суду.

- Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести первинне кваліфікаційне оцінювання судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3

- Судові витрати покласти на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправна бездіяльність відповідача стосовно не проведення кваліфікаційного оцінювання судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 призвела до того, що даний суддя здійснює правосуддя за відсутності підтвердження його компетентності та відповідності займаній посаді.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від
01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Оскаржувані дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів стосовно не проведення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_3 та наказ ВККС від 25 жовтня 2018 року про закриття дисциплінарного провадження породжують права та обов'язки виключно для судді ОСОБА_3 Крім того, вищезазначений наказ від 25 жовтня 2018 року не встановлює загальні правила поведінки, а лише містить конкретні приписи, звернені до відповідних осіб, розрахований на одноразове застосування (призначення особи) і після реалізації вичерпує свою дію.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку із ухваленням оскаржуваного наказу Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 жовтня 2018 року №214-к/тм "Про закриття дисциплінарного провадження, а також вирішення відповідачем питання стосовно проведення кваліфікаційного оцінювання судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Відповідно, підстави для відкриття провадження у даній справі - відсутні.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя-доповідач Т.Г. Стрелець