Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.09.2021 року у справі №240/8578/20

УХВАЛА

15 вересня 2021 року

Київ

справа №240/8578/20

адміністративне провадження №К/9901/32391/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Бевзенка В. М., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року

у справі № 240/8578/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 січня 2020 року №4, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, позов задоволено.

26 серпня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі № 240/8578/20.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

В порушення вказаних вимог, відповідачем не додано до касаційної скарги документа про сплату судового збору, натомість скаржник просить відстрочити сплату судового збору.

З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Частиною 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст.ст. 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених ст.ст. 1 та 2 Закону України "Про судовий збір"; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини пов'язані з відсутністю коштів призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Беручи до уваги обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що заявник у цій ситуації не є суб'єктом, на якого поширюється дія ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" з питання відстрочення сплати судового збору, а отже фактичний склад цієї справи не містить підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень для встановлення іншої, більш пізньої дати сплати судових витрат. Тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами касаційного розгляду справи.

З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем є фізична особа, яка заявила вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1 681,60 (200 % (2 102,00 * 0,4) грн.

Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; призначення платежу: "*; 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Однак, у касаційній скарзі не зазначено виключних обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ч. 2 ст. 332 КАС України, застосовуються положення ч. 2 ст. 332 КАС України, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору та обґрунтування наявності виняткових обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п.1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.

Керуючись ст.ст. 121, 329, 330, 332, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подачу касаційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі № 240/8578/20.

Залишити без руху касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі № 240/8578/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії.

Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Коваленко