Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.09.2019 року у справі №448/446/19

УХВАЛА

19 вересня 2019 року

Київ

справа №448/446/19

адміністративне провадження №К/9901/26196/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу громадянина Республіки Малі ОСОБА_1, подану його адвокатом Євсютіним Олександром Миколайовичем на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 5 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі №857/7528/19 за позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Малі ОСОБА_1 про примусове видворення на межі території України, затримання з метою забезпечення видворення.

УСТАНОВИЛ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №203 від 24 жовтня 2018 року про відмову в оформленні документів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 5 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, позовні вимоги задоволено. Примусово видворено громадянина Республіки Малі Републіки Малі ОСОБА_1, за межі території України. Затримано відповідача, з метою забезпечення видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, визначений частиною 11 статті 289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання, а саме з 13.45 год
03.04.2019 року.

У поданій касаційній скарзі адвокат відповідача з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Однак, пункт 2 частини 5 вказаної статті КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункт 2 частини 5 вказаної статті КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач є громадянином Республіки Малі, був затриманий з метою забезпечення видворення за межі території України та поміщений до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Як вбачається з касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів, що відповідно до постанови Мостиського районного суду Львівської області від 5 квітня 2019 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-1 КУпАП, що свідчить про грубе порушення та ігнорування ним законодавства України. Громадянин Республіки Малі намагався виїхати (вибути) з території України незаконно, не виконував та не мав на меті добровільно виконати рішення про повернення на батьківщину.

Крім того, під час розгляду справи по суті судами встановлено, що у відповідача відсутні документи, які посвідчують його особу та які б надавали йому право перебувати на території України, а також документи для перетину державного кордону в офіційному порядку та повернення на батьківщину, відсутні кошти для повернення на територію Республіки Малі, постійне місце проживання на території України та законне джерело існування. До міграційної служби із заявою про набуття статусу біженця відповідач не звертався.

На підставі зазначених обставин, судами зроблено висновок про наявність підстав для затримання відповідача з поміщенням громадянина Республіки Малі Републіки Малі ОСОБА_1, до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його примусового видворення.

Посилання Верховного Суду на застосування критеріїв незначної складності, як зазначив ЄСПЛ у рішенні "Азюковська проти України", не є порушенням права особи на доступ до суду в контексті вимог статті 6 (1) Конвенції, оскільки умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства, можуть бути суворіші ніж для звичайної заяви.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною громадянина Республіки Малі ОСОБА_1, подану його адвокатом Євсютіним Олександром Миколайовичем на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 5 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі №857/7528/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду