Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.08.2021 року у справі №240/37/21

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

19 серпня 2021 року

Київ

справа №240/37/21

адміністративне провадження №К/9901/30126/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, І. В. Желєзного

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

До Верховного Суду 16 серпня 2021 року надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у цій справі.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329, пункту 4 частини 2 та частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України підстави (підстав).

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно із частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.

Приписами частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання касаційної скарги на підставі частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційну скаргу подано на підставі частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в ній зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен зазначити щодо питання застосування яких норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції, охарактеризувати зміст правовідносин, яких стосується касаційна скарга для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі має бути зазначено, яких процесуальних порушень допустився суд під час вирішення справи, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень, розглянутих судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в частині сумування періодів проживання (роботи) в різних зонах радіоактивного забруднення.

Водночас, вказані підстави касаційного оскарження мають наводитися у взаємозв'язку із підставами, передбаченими частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З преамбули Закону України "Про судовий збір" вбачається, що Закону України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Закону України "Про судовий збір". Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1 816,00 грн (200% від 908,00 грн).

Отже, скаржнику слід усунути вказаний недолік касаційної скарги, сплатити судовий збір та надати докази такої сплати.

У відповідності до частини 4 статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу частини 4 статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Згідно з частинами 5 , 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

У відповідності до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що належним доказом, який би підтверджував дату отримання судового рішення може бути: повідомлення отримане судом про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу скаржника, якщо таке рішення направлялось електронною поштою або поштове повідомлення із відміткою про його отримання, відмову в отриманні копії судового рішення або відсутність особи за адресою місцезнаходження, якщо судове рішення направлялось скаржнику поштою.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення надійшло на адресу Управління 12 липня 2021 року, що підтверджується інформацією про його реєстрацію із підсистеми "Документообіг" інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України за вх. 15114/17.

Проаналізувавши вказані скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів не може визнати їх достатніми, оскільки відповідно до положень статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України такими доказами є повідомлення отримане судом про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу скаржника, якщо таке рішення направлялось електронною поштою або поштове повідомлення із відміткою про його отримання, якщо судове рішення направлялось поштою.

Згідно з частиною 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням вищевикладеного, наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані Судом поважними, оскільки вони не підтверджуються жодними належними та достовірними доказами, а тому скаржнику слід усунути вказаний недолік та надати докази, які підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення або навести інші обґрунтування причин поважності пропуску такого строку та надати докази на їх підтвердження.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження, надання документа про сплату судового збору та доказів, які підтверджують дату отримання оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 169, 229, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року, викладені в касаційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

3. Надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний