Історія справи

Постанова КАС ВП від 23.03.2023 року у справі №640/4982/20
Ухвала КАС ВП від 31.03.2021 року у справі №640/4982/20
Постанова ВАСУ від 12.03.2026 року у справі №640/4982/20

УХВАЛА

18 серпня 2021 року

Київ

справа №640/4982/20

адміністративне провадження №К/9901/29797/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі № 640/4982/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2021 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 10.08.2021.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених КАС України.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 08.02.2021, повний його текст складено того ж дня, відповідно останнім днем для оскарження цього рішення було 10.03.2021. Однак, касаційну скаргу у цій справі направлено до суду поштою лише 10.08.2021, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що Верховний Суд повернув попередньо подану касаційну скаргу.

Оскільки повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення, і ГУ ДПС усунуло недоліки, які стали підставою для повернення касаційної скарги, скаржник просить поновити пропущений строк.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Суд встановив, що вперше касаційна скарга ГУ ДПС у цій справі надійшла до суду
09.03.2021, проте, Верховний Суд ухвалою від 17.05.2021 її повернув на підставі статті 169 КАС України, оскільки у встановлений строк ГУ ДПС не усунуло недоліків касаційної скарги (надати документ про сплату судового збору та навести обґрунтування підстави (підстав), на яку (які) зроблено посилання у касаційній скарзі), про які зазначив суд в ухвалі від 30.03.2021 про залишення касаційної скарги без руху. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 29.07.2021.

Повторно касаційну скаргу направлено до суду засобами поштового зв'язку
10.08.2021, проте, обґрунтування якої є ідентичним до попередньої касаційної скарги, тобто яка так і не містить належного обґрунтування визначеної скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України. На усунення недоліків попередньої касаційної скарги, ГУ ДПС надає платіжне доручення від 21.05.2021.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України як в частині сплати судового збору, так і в частині належного викладення обґрунтування вимог касаційної скарги, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. При цьому, саме невідповідність касаційної скарги вимогам КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, стало однією із підстав для повернення вперше поданої касаційної скарги.

Зазначені обставини унеможливлюють вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки клопотання містить лише загальні посилання на норми права, які регулюють поновлення строку на касаційне оскарження, однак не містить обґрунтування причин, які призвели до його пропуску у цій справі і які, на думку ГУ ДПС, є поважними.

Відповідно до частини 3 статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати відповідну заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням відповідних доказів на їх підтвердження.

2. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Системний аналіз частини 4 статті 328 КАС України та пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, однак, обґрунтування цієї підстави зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Формальне посилання скаржника на витяги з постанов Верховного Суду в частині обставин, які підлягають встановленню і оцінці під час здійснення аналізу реальності господарських операцій не є свідченням застосування у цій справі норм матеріального права без урахування висновку Верховного Суду.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його переконання полягає в такому: суб'єктний склад учасників правовідносин (платник податків і орган державної податкової служби); предмет спору (податкові повідомлення-рішення); предмет правового регулювання (упорядкування суспільних відносин у сфері справляння податків і зборів); об'єкт правового регулювання (правовідносини, що виникають між платниками податків та органами виконавчої влади, що реалізують державну податкову політику в ході визначення, справляння та адміністрування податків, зборів та інших обов'язкових платежів); об'єкт та зміст податкового правопорушення (визначення платником податків об'єкта оподаткування на підставі показників, що не підтверджені відповідними первинними документами); умови застосування правових норм (умова часу - правовідносини мали місце у часовому періоді в якому діяло однакове правове регулювання відповідних правовідносин; умова місця - правові норми застосовуються до відповідних правовідносин, що склалися на території держави України, на всій території якої діє однакове нормативно - правове регулювання таких правовідносин; підстави виникнення правовідносин - правовідносини виникли на підставі необхідності справляння податків і зборів).

При цьому, така подібність правовідносин скаржником наводиться не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Крім того, зі змісту судових рішень вбачається, що підставами для задоволення позовних вимог стали в тому числі висновки судів про допущення ГУ ДПС істотних порушень норм ПК України при призначенні перевірки, зокрема: відсутність повноважень щодо коригування у поточному році вже сформованого і затвердженого річного плану-графіка проведення перевірок, шляхом коригування періоду проведення такої перевірки.

Про протиправність таких дій контролюючих органів зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі №826/11217/18.

Однак, касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди із висновками судів про допущені ГУ ДПС порушення при призначенні перевірки.

Оскільки такий висновок судів є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, про що зазначав Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, а вимогами касаційної скарги є скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові, викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень має бути наведено у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина 1 статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.

Відповідно до частин 2 і 6 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частин 2 і 6 статті 332 КАС України, застосовуються положення частин 2 і 6 статті 332 КАС України.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі № 640/4982/20 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати відповідну заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням відповідних доказів на їх підтвердження;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.

Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон І. В. Дашутін О. О. Шишов