Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2021 року у справі №160/4968/20

УХВАЛА

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 160/4968/20

адміністративне провадження № К/9901/36564/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В. М., суддів Бевзенка В. М., Чиркіна С. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №160/4968/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України Управління взаємодії з Національної гвардією України, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини 3021 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України Управління взаємодії з Національної гвардією України згідно з яким, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України № 323/975 затвердженого 22.10.2019, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині виплати за інвалідність III групи (пов'язана з проходженням військової служби) у 70-кратному розмірі прожиткового мінімуму громадян - 134 470 грн. ;

- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України, Військову частину 3021 Національної гвардії України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду III групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з встановленням III групи інвалідності - третьої, з 07.08.2019 у розмірі та порядку, передбаченому підпунктом 1 пункту 6 постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та підпунктом 4 пункту 2 статті 16, підпунктом "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 07.08.2019, з урахуванням проведених виплат;

- стягнути з Військової частини 3021 Національної гвардії України кошти у сумі 1344,70 грн. (комісії), до знятої суми у розмірі 133125,30 грн., до необхідної до видачі 134470,00 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від
02.12.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій скаржник просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
10.08.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від
02.12.2020, задовольнивши позовні вимоги.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом першої інстанції віднесено дану справу до категорії справ незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, відповідач обґрунтовує необхідність прийняття цієї касаційної скарги фундаментальним значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини 3 статті 2 та частині 1 статті 13 КАС України, а також частині 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Водночас, заявником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду, на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №160/4968/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України Управління взаємодії з Національної гвардією України, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді В. М. Бевзенко

С. М. Чиркін