Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.07.2018 року у справі №295/8545/17

УХВАЛА

13 липня 2018 року

Київ

справа №295/8545/17

адміністративне провадження №К/9901/55294/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №295/8545/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо відмови у встановленні йому статусу інваліда війни відповідно п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов'язати відповідача встановити йому такий статус та видати відповідне посвідчення.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2018 позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира встановити статус інваліда війни ОСОБА_2 відповідно до п. 9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати відповідне посвідчення.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції 03.07.2018 ОСОБА_2 до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, у даній справі оскаржується відмова ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивач працюючи в складі автоколони Житомирської АТП-11855 у період з 08.05.1986 року по 15.05.1986 року проводив дезактивацію працюючих автомобілів в 30-км зоні ЧАЕС в с. Луб'янка, Поліського району, таким чином приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим він набув статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та йому встановлена ІІІ група інвалідності. Наведене підтверджено довідкою Житомирського АТП-11855, наказом нач. автоколони від 23.05.1986 р., довідкою до акта огляду МСЕК від 23.03.1999 року, якою позивачу безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, посвідченням серії НОМЕР_1 особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за НОМЕР_2

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову в позові, виходив з того, що обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є, зокрема, встановлення, чи брав позивач участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, а також чи наявне документальне підтвердження участі позивача у таких формуваннях. В матеріалах справи відсутні докази залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, зважаючи на значення справи для сторін, її категорію та складність і обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд приходить до висновку про наявність законних підстав вважати дану справу такою, що є незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України у касаційній скарзі не містяться.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.

Отже, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від
12.06.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2018 у справі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №295/8545/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду