Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.12.2018 року у справі №9901/960/18

УХВАЛА

13 грудня 2018 року

Київ

справа №9901/960/18

адміністративне провадження №П/9901/960/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши позовну заяву, яка подана адвокатом Федоренком Ігорем Люсиковичем в інтересах ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Федоренко І.Л. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2018 року № 3137/0/15-18 про залишення без розгляду скарг адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 липня 2018 року № 319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно Генерального прокурора України ОСОБА_4;

зобов'язати Вищу раду правосуддя розглянути скаргу адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 липня 2018 року № 319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно Генерального прокурора України ОСОБА_4.

Зазначена позовна заява, не відповідає вимогам пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не мала права її підписувати.

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У відповідності до частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі-Закон № 5076-VI) документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі-Закон № 5076-VI та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

На виконання ~law17~ Рада адвокатів України Рішенням від 17 грудня 2012 року № 36 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення).

Пунктом 4 Положення встановлено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Відповідно до пункту 15 Положення ордер повинен містити реквізити, зокрема, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (підпункт 15.4.).

В недотримання наведених положень законодавства Федоренком І.Л., як представником позивача, не подано належного ордеру на підтвердження своїх повноважень.

Так, поданий до суду ордер на надання правової допомоги ОСОБА_3 від 11 грудня 2018 року серії КВ № 294248, не є, в розумінні наведеного законодавства, документом, що підтверджує повноваження адвоката на представництво в суді.

В ордері наданому Федоренком І.Л. зазначено, що у останнього є право на надання правової допомоги ОСОБА_3 у всіх судах України, проте всупереч вимогам підпункту
15.4. Положення в ордері не зазначено конкретної назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом.

Майже дворічний проміжок між датою видачі ордеру (11 грудня 2018 року) та датою укладення договору про надання правової допомоги (21 лютого 2017 року), на підставі якого видано ордер, свідчить про те, що зазначений договір укладався у відповідності до чинного на той час процесуального законодавства, що унеможливлює передбачення у договорі від 21 лютого 2017 року права представництва у Верховному Суді.

При цьому, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, відповідно до якого було викладено в новій редакції КАС України.

Як зазначено вище, договір про надання правової допомоги датований 21 лютого 2017 року, тобто до набрання чинності діючої редакції КАС України, і більш ніж за 1 рік і 10 місяців до дати подачі позовної заяви, що робить неможливим встановлення судом дійсних намірів ОСОБА_3 щодо надання повноважень адвокату Федоренку І.Л. на представництво його інтересів у Верховному Суді.

Враховуючи, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_3 на надання повноважень адвокату Федоренку І.Л. щодо його представництва у Верховному Суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень, надання ордера, який не містить обов'язкових реквізитів, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 04 червня 2018 року у справі № 824/791/17-а, від 21 червня 2018 року у справі № 812/481/18 та від 12 грудня 2018 року у справі № 9901/939/18.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до Верховного Суду.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Керуючись статтями 22, 55, 57, 59, 169, 241, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву, подану адвокатом Федоренком Ігорем Люсиковичем в інтересах ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії разом із усіма доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.

2. Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

5. Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.О. Берназюк