Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.12.2019 року у справі №160/8080/18

УХВАЛА

12 грудня 2019 року

Київ

справа №160/8080/18

адміністративне провадження №К/9901/33305/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) "Дніпрогаз" до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.10.2018 №0007714607, яким ПАТ "Дніпрогаз" збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку на загальну суму 2 292
516,81 грн, з яких за податковими зобов'язаннями - 1 834 013,45 грн, за штрафними санкціями - 458 503,36 грн.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши повторно 05.09.2019 апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 26.09.2019 залишив без руху як таку, що подана з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження, а підстави наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не визнані судом поважними. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши в ній інші підстави для поновлення цього строку.

15.10.2019 відповідач подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обґрунтоване тим, що Офіс великих платників податків ДФС вживав усі необхідні дії для сплати судового збору, однак, у зв'язку з відсутністю належного фінансування відповідних видатків, був позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.10.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від
27.09.2019).

29.11.2019 Офіс великих платників податків ДФС подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, у якій просить скасувати зазначену ухвалу.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказав, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права; вперше з апеляційною скаргою звернувся вчасно, однак, у зв'язку з відсутністю належного фінансування Офіс великих платників податків ДФС був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Зазначив, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено строкових обмежень щодо звернення до суду протягом року, за умови поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Отже, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і органи Державної податкової служби зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, і не можуть отримувати режим "послаблення" при вирішенні судом питання про поновлення строку на оскарження судових рішень.

Законодавче обмеження строку на оскарження судового рішення в адміністративній справі обумовлено, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Прицьому, довід Офісу великих платників податків ДФС в касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, що оскільки строк звернення з апеляційною скаргою для суб'єкта владних повноважень обмежений одним роком, який Офіс великих платників податків ДФС не пропустив при зверненні з апеляційною скаргою, не відповідає правильному застосуванню норм частини 2 статті 295 та частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду