Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.09.2019 року у справі №0840/2823/18

УХВАЛА

12 вересня 2019 року

Київ

справа №0840/2823/18

адміністративне провадження №К/9901/25720/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі № 0840/2823/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Стінгрей" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2018.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано не поважними, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення або доказів своєчасного звернення до суду із апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 25.10.2018, яку отримано представником відповідача 03.12.2018, подано 07.06.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 відмовлено у клопотанні про продовження строків на усунення недоліків скарги, апеляційну скаргу було повернуто заявнику з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГК ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Крім того, з наданого до повторно поданої апеляційної скарги платіжного доручення вбачається, що сплату судового збору було здійснено 26.03.2019, проте апеляційну скаргу було подано 07.06.2019, тобто після спливу значного часу після його сплати.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 05.08.2019 ГУ ДФС подало клопотання про поновлення пропущеного строку, яке вмотивоване тим, що під час первинного звернення до суду у апелянта були відсутні кошти на сплату содового збору, зазначає про здійснення оплати судового збору та посилається на завантаженість представників.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що ним вже надавалась оцінка вказаним поясненням при залишенні апеляційної скарги без руху, а саме, що неналежна організація відповідачем своєї внутрішньої діяльності, в тому числі при сплаті судового збору, якщо це унеможливило вчасне подання апеляційної скарги, не може бути підставою для визнання причин пропуску строку поважними. Та, зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження більш ніж на 6 місяців, через завантаженість представників не може бути визнано сумлінним, добросовісним ставлення до своїх прав і обов'язків.

У зв'язку з цим, апеляційний суд у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України у відкритті апеляційного провадження відмовив.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними. Звертає увагу, що право на судовий захист входить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що є недопустимим позбавлення відповідача права на оскарження судового рішення з підстав неможливості своєчасної підготовки платіжного доручення про сплату судового збору. Просить звернути увагу, що бюджетні установи відповідно до Бюджетного кодексу України є неприбутковими.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки у поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ГУ ДФС було наведено ті ж обставини, які вже були визнані судом неповажними.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Частина 2 статті 299 КАС України встановлює присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів, і у цій справі такий строк пропущено, що не заперечується ДФС. Тому доводи скаржника про звернення з повторною апеляційною скаргою із дотриманням строку, встановленого частиною 2 статті 299 КАС України є безпідставними.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі № 0840/2823/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду