Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.07.2021 року у справі №320/3470/20

УХВАЛА

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 320/3470/20

адміністративне провадження № К/9901/27733/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 320/3470/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 16 березня 2020 року №192 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 27 березня 2020 року №94 о/с, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту; поновити його на службі в поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, в позові відмовлено.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Предметом спору у цій справі є правомірність наказів про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та поновлення на посаді.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження заявником зазначено недотримання судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права. Так, в якості підстави оскарження судових рішень заявник зазначив про помилковість розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження, що, на його думку, свідчить про її віднесення до категорії справ незначної складності.

Крім того, ОСОБА_1 послався на неправильне застосування судами положень статей 1, 2, 3, 18, 19, 60 Закону України "Про Національну поліцію", статей 11,14,21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу 2, пункту 2 розділу 4, пунктів 4,7,10,13,15,16 розділу 5 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893 та не врахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Разом з тим, заявник лише послався на зазначені норми, проте їхній зміст у касаційній скарзі не відтворено у відповідному взаємозв'язку із обставинами цієї справи.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Таких висновків заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить по тексту загальні посилання на приклади постанов Верховного Суду з їх повним цитуванням, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що не був застосованим судом апеляційної інстанції.

Суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 на відсутність висновку Верховного Суду щодо строків застосування до поліцейських дисциплінарних стягнень, визначених статтею 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки зазначена норма є загальною та застосовується з урахуванням обставин, установлених у кожній конкретній справі. Крім того, зміст оскаржуваних рішень свідчить про те, що питання строків притягнення позивача до відповідальності не було підставою цього спору.

Аргументи щодо помилковості розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження також відхиляються Верховним Судом, оскільки право суду обрати форму судочинства обмежене виключно приписами частини 4 статті 12 КАС України. Тому розгляд справи у спрощеному позовному провадженні не свідчить про віднесення такої справи до категорії малозначних.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства та наведення прикладів правових позицій Верховного Суду та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини 2 статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.

Вказані обставини вже були роз'яснені скаржнику ухвалою Верховного Суду від
20.07.2021 у цій справі ( № К/9901/23898/21).

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 320/3470/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич