Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.02.2018 року у справі №233/2676/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

13.03.2018 Київ К/9901/10528/18 233/2676/17

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_2 на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 233/2676/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції до 15 грудня 2017 року, що була чинною на момент подання заяви).

Ухвалою Верховного Суду України від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про недоліки заяви та надано строк для їх усунення до 10 листопада 2017 року.

В ухвалі йшлося про те, що в заяві: не вказано, з яких підстав її подано; не зазначено, які саме норми права, на думку заявника, неоднаково застосовані судом касаційної інстанції; до заяви не додані копії різних за змістом судових рішень, зазначених у пункті 3 частини 1 статті 239-1 КАС України.

На виконання цієї ухвали ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду України уточнюючу заяву, в якій зазначив, що суд касаційної інстанції не застосував до спірних правовідносин норми статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які, на його думку, підлягали застосуванню, та неправильно застосував норми частини 10 статті 183-2 КАС України.

Верховним Судом України встановлено, що недоліки заяви усунено частково, а тому ухвалою Верховного Суду України від 13 листопада 2017 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення зазначених недоліків заяви до 18 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 листопада 2017 року встановлено, що заявником не зазначено, в якому рішенні касаційного суду, на думку заявника, правильно застосовані норми права, про які йдеться у заяві, порівняно з оскаржуваними судовими рішеннями та в чому полягають розбіжності у їх застосуванні, не надано копії різних за змістом судових рішень, зазначених у пункті 3 частини 1 статті 239-1 КАС України.

У відповідності з положеннями пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ~law11~ Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності й Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року №2747-IV викладено у новій редакції.

Розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 11 січня 2018 року № 17/0/19-18 дану заяву передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка 29 січня 2018 року надійшла до цього суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі Верховного Суду України від 13 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_2 направив на адресу суду уточнення, у якому зазначає, що у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а Верховний Суд України дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII для визначення розміру разової грошової допомоги, а не підзаконного нормативно-правового акту (постанови Кабінету Міністрів України). У даному випадку Верховний Суд України діяв не як суд касаційної інстанції, а здійснив перегляд судових рішень у справі № 537/5837/14-а на підставі Розділу IV Глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року, що діяла на момент перегляду справи Верховним Судом України) а тому дане рішення не може підтверджувати неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Крім того, ОСОБА_2 посилається у своєму уточненні на справи № 2-а-12354/11/0527, № 415/6060/17,2-а-18161/11, але при цьому не зазначає, чи приймалися рішення судом касаційної інстанції у даних справах і не додає їх копій.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 239-2 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року, що діяла на момент подання заяви) заява повертається заявнику, якщо заяву подано без додержання вимог пункту 1 частини 4 статті 239-2 КАС України і заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку.

Враховуючи не усунення заявником в повному обсязі недоліків заяви, зазначених в ухвалі Верховного Суду України від 13 листопада 2017 року, приходжу до висновку про повернення ОСОБА_2 заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 у справі № 233/2676/17.

З урахуванням наведеного, керуючись статтею 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_2 заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 233/2676/17.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.Ю. Бучик