Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.09.2021 року у справі №420/1423/21

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 420/1423/21

адміністративне провадження № К/9901/32582/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини А1620 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №420/1423/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1620 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А1620, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також щодо невиплати різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року по 06 грудня 2019 року;

- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року;

- зобов'язати нарахувати та виплатити невиплачену різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01 березня 2018 року по 06 грудня 2019 року;

- стягнути судові витрати у сумі 6 150,00 грн., пов'язані з правничою допомогою адвоката.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А1620 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також щодо невиплати різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року.

Зобов'язано військову частину А1620 нарахувати та виплатити невиплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з визначенням базового місяця - січень 2016 року.

Зобов'язано військову частину А1620 нарахувати та виплатити невиплачену ОСОБА_1 різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1620.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року скасовано в частині встановлення базового місяця - січень 2016 року та стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2 500 грн.

Ухвалено у скасованій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А1620 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов'язано військову частину А1620 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, включно.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1620 (вул.

Магістральна, 37, м. Одеса, 65120, код ЄДРПОУ ~organization0~) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 150,00 (шість тисяч сто п'ятдесят) грн.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 31 серпня 2021 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду даної справи є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.

Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено.

Одеський окружний адміністративний суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною rationemateriae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію rationevaloris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини А1620 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №420/1423/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1620 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова