Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2021 року у справі №560/2396/20

УХВАЛА

10 вересня 2021 року

Київ

справа №560/2396/20

адміністративне провадження № К/9901/36301/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Губської О. А., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної державної адміністрації, Департаменту економічного розвитку, курортів і туризму Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення компенсації та моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року (головуючий суддя - Матущак В. В. ), постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (головуючого судді-Залімського І. Г., суддів: Сушка О. О., Мацького Є. М. )

І.

СУТЬ СПОРУ

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі -Хмельницька ОДА), Департаменту економічного розвитку, курортів і туризму Хмельницької обласної державної адміністрації (далі-Департамент), в якому просила:

-визнати незаконним та скасувати наказ №22-нк від 09 квітня 2020 року про звільнення начальника відділу з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики управління з питань розвитку підприємництва та споживчого ринку Департаменту економічного розвитку промисловості та інфраструктури Хмельницької обласної державної адміністрації ОСОБА_1;

-поновити позивачку на посаді начальника відділу з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики управління з питань розвитку підприємництва та споживчого ринку Департаменту економічного розвитку промисловості та інфраструктури Хмельницької обласної державної адміністрації або іншій рівнозначній посаді;

-стягнути з Хмельницької ОДА та Департаменту на користь позивачки компенсацію за вимушений прогул з 10 квітня 2020 року по день прийняття рішення;

-стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване звільнення відбулось із порушеннями чинного законодавства України, а саме: підстава звільнення не відповідає виданим організаційним документам Хмельницької ОДА, спірний наказ не містить обґрунтування скорочення чисельності або штату працівників, не зазначено перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису. ОСОБА_1 наголосила, що список вакантних посад державної служби разом із повідомленням про можливе вивільнення роботодавцем їй не надавався.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. ОСОБА_1 проходила державну службу на посаді начальника відділу з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики управління з питань розвитку підприємництва та споживчого ринку Департаменту економічного розвитку промисловості та інфраструктури Хмельницької обласної державної адміністрації.

3. Відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 30 січня 2020 року №134/2020-р "Про перейменування окремих структурних підрозділів обласної державної адміністрації" Департамент економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Хмельницької обласної державної адміністрації перейменовано у Департамент економічного розвитку, курортів і туризму Хмельницької обласної державної адміністрації.

4. Розпорядженням голови Хмельницької ОДА від 30 січня 2020 року №137/2020-р "Про структуру обласної державної адміністрації" затверджено структуру Хмельницької ОДА та граничну чисельність працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації. З даним розпорядженням ознайомлено всіх працівників Департаменту, зокрема, позивачку - 28 лютого 2020 року.

5. Згідно із наказом директора Департаменту від 26 лютого 2020 року №10-нк "Про перейменування Департаменту економічного розвитку. промисловості та інфраструктури облдержадміністрації" 28 лютого 2020 року всіх працівників Департаменту, враховуючи ОСОБА_1, попереджено про можливе вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності працівників Департаменту.

6.01 квітня 2020 року наказом директора Департаменту №1-н "Про затвердження структури та введення в дію штатного розпису на 2020 рік Департаменту економічного розвитку, курортів і туризму Хмельницької обласної державної адміністрації" затверджено структуру та введено в дію штатний розпис Департаменту на 2020 рік.

7.03 квітня 2020 року позивачці запропоновано посаду головного спеціаліста відділу фінансового аналізу, регуляторної політики та підприємництва управління розвитку споживчого ринку, підприємництва та фінансового аналізу Департаменту.

8.06 квітня 2020 року від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилась.

9. Наказом Про звільнення ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі-Закон №889-VIII), пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України) у зв'язку із скороченням чисельності працівників Департаменту.

10. Не погоджуючись із своїм звільненням, позивачка звернулась до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про законність звільнення позивачки. Судами вказано, що розпорядженнями голови Хмельницької ОДА від 30 січня 2020 року №134/2020-р та №137/2020-р здійснено розподіл повноважень між структурними підрозділами ОДА, змінено її структуру та скорочено граничну чисельність працівників. Внаслідок зазначених змін відбулась ліквідація управління, в якому працювала позивачка, та ліквідація її посади. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що пропонування державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби, при його звільненні відповідно до ~law17~, є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

13. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

14. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; ).

15. У касаційній скарзі вказано про незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", сформованих у постановах від 04 липня 2019 року у справі №2а-108/12/2670, від 06 травня 2020 року у справі №487/2191/17, від 11 вересня 2019 року у справі №826/8324/18, від 27 листопада 2019 року у справі №821/3724/15-а.

16. Представники Департаменту економічного розвитку, курортів і туризму Хмельницької обласної державної адміністрації та Хмельницької обласної державної адміністрації подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17.08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).

18. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.

19. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у грудні 2020 року.

20. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

22. Касаційне провадження в справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

23. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з цієї підстави, ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що судами не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 04 липня 2019 року у справі №2а-108/12/2670, від 06 травня 2020 року у справі №487/2191/17, від 11 вересня 2019 року у справі №826/8324/18, від 27 листопада 2019 року у справі №821/3724/15-а.

24. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

26. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

27. Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення з 09 квітня 2020 року особи з посади державного службовця відповідно до ~law21~ та пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

28. Правовідносини, які виникли у справах №2а-108/12/2670, №487/2191/17, №826/8324/18, №821/3724/15-а не є подібними до спірних правовідносин.

29. У справі №2а-108/12/2670 державного службовця звільнено у 2014 році, а у справі №826/8324/18 - у квітні 2018 року, у справі №821/3724/15-а - у листопаді 2015 року, що виключає застосування в цих випадках ~law22~ із врахуванням змін, які внесені Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX.

30. Предметом розгляду у справі №487/2191/17 було звільнення особи, яка не перебувала на державній службі і на яку не розповсюджувався ~law24~.

31. Отже, оскільки в порівнюваних справах правовідносини не є подібними, у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для застосування висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 04 липня 2019 року у справі №2а-108/12/2670, від 06 травня 2020 року у справі №487/2191/17, від 11 вересня 2019 року у справі №826/8324/18, від 27 листопада 2019 року у справі №821/3724/15-а.

32. Верховний Суд вважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами, спірними правовідносинами, що склались, та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржницею судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

33. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

34. За таких обставин, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

35. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 560/2396/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді О. В. Калашнікова

О. А. Губська

Ж. М. Мельник-Томенко