Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №760/8569/17

УХВАЛА

09 серпня 2019 року

Київ

справа №760/8569/17

адміністративне провадження №К/9901/14639/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року

у справі №760/8569/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу, згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

21 травня 2019 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, в якій просить скасувати вищезазначенні судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення пощовних вимог.

Ухвалою від 29 травня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху касаційну скаргу Міністерства оборони України у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст.ст. 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме ненадання до суду документа про сплату судового збору та підтвердження дати отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Суд надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду залишення касаційної скарги без руху скаржник надав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду документ про сплату судового збору та підтвердження дати отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 КАС України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення, оскільки відповідач звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, предметом розгляду у даній справі є оскарження дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

Згідно з п.п. 3, 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей п.п. 3, 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом дослідження, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені в справі незначної складності.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Посилання скаржника на висновок Верховного Суду викладений в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18 в якій, на думку скаржника, спірні відносини є подібними даній справі, не заслуговує на увагу, оскільки предмет спору у цій справі не відповідає предмету оскарження у даній справі №760/8569/17, враховуючи обставини справ.

Зокрема, у справі №822/220/18 відмова Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги обґрунтована ненаданням документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а у данній справі відмова обґрунтована тим, що позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтував рішенння, в тому числі посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року №276/322/17.

З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга Міністерства оборони України подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні ст. 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція стосовно застосування статей 12 та 328 КАС України висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 16 серпня 2018 року у справі №820/1387/18, від 23 серпня 2018 року у справі № 760/7810/17 та від 16 квітня 2019 року у справі №760/16355/16-а.

Вищенаведене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити Міністерству оборони України строк на касаційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №760/8569/17

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №760/8569/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко