Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2021 року у справі №560/2102/21

УХВАЛА

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 560/2102/21

адміністративне провадження № К/9901/30972/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №560/2102/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, в якому просив:

- стягнути з Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні з військової служби за період з 24 травня 2019 року до дня фактичного розрахунку - 28 січня 2021 року в розмірі: 421929,20 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 жовтня 2018 року до 28 січня 2021 року включно;

- стягнуто з Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 жовтня 2018 року до 28 січня 2021 року включно в розмірі: 44077 (сорок чотири тисячі сімдесят сім) грн 92 коп, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), подавши її 20 серпня 2021 року за допомогою підсистеми "Електронний суд".

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №560/2102/21 в частині визначення суми відшкодування за затримку розрахунку при звільненні скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, в порушення вимог статті 330 КАС України, хоча й покликається на те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не був врахований висновок Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України у подібних правовідносинах, однак не зазначає конкретного пункту передбаченого частиною 4 статті 328 КАС України. Водночас, посилаючись на таку підставу для касаційного оскарження, позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.

Проте, варто зазначити, що правовідносини, які склались у цих справах, не є подібними до правовідносин у справі №560/2102/21, що у свою чергу не є належним обґрунтуванням підстав передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Так, у справі №761/9584/15-ц предметом позову було стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У справі №821/1083/17 спірні правовідносини виникли через те, що на момент звернення позивача до суду відповідач не виконав рішення суду першої інстанції від 30 січня 2017 року, яке набрало законної сили, про стягнення з Управління ДПтС на користь позивача суми недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язку зі скороченням штату та відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги, і не виплатив зазначені кошти.

Натомість у справі №560/2102/21 спірні правовідносини склались з підстав стягнення з Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні з військової служби за період з 24 травня 2019 року до дня фактичного розрахунку - 28 січня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана також на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, тобто судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 353 КАС України.

Проте, належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України в сукупності з пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України та пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України щодо ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга не містить.

Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року і постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №560/2102/21.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №560/2102/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про стягнення коштів повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду