Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2018 року у справі №9901/945/18
Ухвала ВП ВС від 10.09.2020 року у справі №9901/945/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

Київ

справа №9901/945/18

адміністративне провадження №П/9901/945/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О. В., Усенко Є. А., Шипуліної Т. М.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В. ;

учасники справи:

представник позивача Мартиненко А. В. (в режимі відеоконференції)

за результатами підготовчого засідання у справі №9901/945/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

5 грудня 2018 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1), поданий його представником ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місцезнаходження: вул.

Механізаторів, 9, м. Київ) (далі - ВККС), в якому заявлено вимоги:

- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов'язати ВККС завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту.

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 9 листопада 2018 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Львівського окружного адміністративного суду.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оцінювання здатності здійснювати правосуддя та оцінювання відповідності займаній посаді є двома різними видами оцінюваннями, про що свідчить і Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням ВККС №143/зп-16 від 3 листопада 2016 року. Водночас Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено такого виду оцінювання суддів як "оцінювання невідповідності судді займаній посаді". Враховуючи, що законом врегульовано виключно питання кваліфікаційного оцінювання, де здійснюється оцінка здатності здійснювати правосуддя, тобто результати іспиту, а не здатності відповідати займаній посаді з оцінюванням критеріїв та показників, інших, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, позивач вважає рішення ВККС від 9 листопада 2018 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді таким, що не відповідає закону.

Також позивач зазначає, що нормативні акти, які надають дискреційні повноваження ВККС, не відповідають одним з основоположних принципів - юридичної визначеності та передбачуваності. Так, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення в розділі 2 глави 6 пункти 5.2.2. та 5.3.2. "інші показники" критеріїв оцінок, які до того ж оцінюються в 150 балів кожен окремо, тобто в сукупності в 300 балів з 1000 можливих. При цьому, Положення не визначає, що слід розуміти під даним показником, а тому воно не надає особі можливості передбачити наслідки для себе щодо існування даних, які можуть спричинити негативні наслідки.

Отже, на переконання позивача, наЗаконом України "Про судоустрій і статус суддів" необмежені дискреційні повноваження ВККС щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критерії професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування, є порушенням принципу верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист. Крім того, закон, який не дозволяє особі передбачити які бали вона може отримати за той чи інший показник та яким чином формуються оцінки не відповідає принципу законності, що є невід'ємною складовою будь-якого процесу.

У квітні 2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій ОСОБА_1, посилаючись на завдання йому моральної шкоди, яка полягає у постійних стражданнях внаслідок прийняття відповідачем рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, просить стягнути з ВККС 1 млн. грн. Заява обґрунтована тим, що протиправна поведінка відповідача призвела до того, що публічно невизначеному колу осіб стало відомо про те, що позивач не відповідає займаній посаді суддів, оскільки нібито не впорався з оцінюванням, що явно впливає на рівень його репутації та сприйняття оточуючими. Саме визначену суму позивач вважає достатньою для відновлення післястресового стану позивача, відновлення його стосунків з родиною та оточуюючими.

ВККС подало відзив на адміністративний позов, в якому, вказуючи на безпідставність доводів позивача, зазначає, що підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та підтвердження відповідності займаній посаді хоча відрізняються метою їх проведення, однак є спільними за змістом, оскільки в обох процедурах передбачено встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання: компетентності, професійній етиці та доброчесності. Встановлення відповідності судді зазначеним критеріям здійснюється в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, яка є закріпленою Законом та є загальною процедурою спрямованою на визначення кваліфікаційного рівня судді.

Відповідач зазначає, що на етапі складення іспиту суддя ОСОБА_1 загалом набрав 178,5 бала. ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Рішенням Комісії від 7 червня 2018 року № 127/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 5 квітня 2018 року, зокрема, судді Львівського окружного адміністративного суду Сакалоша В. М., та допущено останнього до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної 9 листопада 2018 року із позивачем співбесіди, під час якої було обговорено дані щодо його відповідності критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши досьє, та з урахуванням інформації, отриманої під час проведення співбесіди, колегія Комісії 9 листопада 2018 року прийняла рішення № 1954/ко-18, яким визнала його таким, що не відповідає займаній посаді та вирішила внести подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського окружного адміністративного суду.

Підставою для прийняття зазначеного рішення, стало те, що за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 351,5 бала.

Відповідач зазначає, що під час дослідження досьє та співбесіди Комісією встановлено, що суддя ОСОБА_1 неналежним чином виконував вимоги, визначені статтею 46 Закону України "Про запобігання корупції", щодо декларування свого майна та доходів членів своєї сім'ї, а також пункту 6 частини сьомої статті 56 Закону щодо виконання вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції. Факт недбалого ставлення до обов'язку декларування свого майна та доходів членів своєї сім'ї знайшов своє підтвердження також і у поясненнях, наданих ОСОБА_1 під час кваліфікаційного оцінювання.

Отже, на переконання ВККС, встановлені під час оцінювання обставини вказали на те, що поведінка судді ОСОБА_1 не узгоджується з високими стандартами поведінки судді, які відповідно до статті 56 Закону є його обов'язком та вказують на неналежне дотримання ним вимог щодо доброчесності судді.

Таким чином, за результатами кваліфікаційного оцінювання, за сумою вказаних балів суддя Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 646,5 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому рішенням Комісії від 9 листопада 2018 року № 1954/ко-18 позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, таке рішення містить мотиви та підстави його ухвалення, тому будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача відсутні.

Також відповідач вказує, що Комісією було всебічно та об'єктивно досліджено всі показники, встановлені для визначення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, та загалом процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача була проведена в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства України, дії Комісії повністю відповідають нормам Закону та нормативних актів, прийнятих Комісією на основі положень Закону, будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, як учасника процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді відсутні.

Частиною 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII наведений вичерпний перелік підстав, за яких може бути скасоване рішення ВККС, проте яких в межах цього спору не існує, а тому позов не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи судом встановлено, що 1 лютого 2018 року рішенням ВККС №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1

Позивачем було складено іспит у відповідності до встановлених вимог.

За результатами першого етапу оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит", ОСОБА_1 отримав за виконані тестові завдання - 90 балів, за практичне завдання - 88,5 балів.

Відповідним рішенням ВККС Сакалоша В. М. допущено до другого етапу оцінювання - "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

4 липня 2018 року з ОСОБА_1 було проведено співбесіду, за результатами якої оголошено перерву у зв'язку з необхідністю отримання додаткових документів та інформації.

9 листопада 2018 року з ОСОБА_1 було проведено співбесіду, за результатами якої ВККС України прийняла рішення №1954/КО-18, яким вирішила:

- визначити, що суддя Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих і апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 646,5 бала;

- визнати суддю Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;

- внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 30-35).

На час розгляду цієї справи, рішення ВРП за результатами розгляду подання ВККС відсутнє, що також підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Вважаючи протиправними дії ВККС по проведенню оцінювання на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, а рішення ВККС №1954/КО-18 про невідповідність займаній посаді, яке прийняте на підставі протиправного оцінювання, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи обґрунтованість заявленого позову, колегія суддів встановила, що аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин у цій частині дають підстави для висновку, що звернення з цим позовом до суду зумовлене незгодою позивача власне з правомірністю спірного Рішення ВККС за результатами його кваліфікаційного оцінювання, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді. При цьому, з огляду на зміст позовних вимог та їх обґрунтування, протиправність дій щодо оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту є однією із підстав, з якими позивач пов'язує протиправність рішення про невідповідність займаній посаді, тому така позовна вимога є нерозривно пов'язаною із вимогою щодо протиправності рішення ВККС.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Частиною 3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law15~ установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному ~law16~. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

Згідно зі ~law17~ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

На виконання вимог ~law18~ Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року затвердила Положення, а рішенням від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені ~law19~ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 10 та 11 розділу V Положення встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

За ~law20~ за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених ~law21~. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

У ~law22~ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Відповідно до ~law23~ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до ~law24~ рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Застосовуючи норми ~law25~, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6 травня 2020 року у справі № 9901/697/18 тлумачила ці норми у такий спосіб: встановлення частиною сьомою цієї статті умови щодо оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації не обмежує право на оскарження рішення ВККС до адміністративного суду, однак, запроваджує, оптимізує чи робить раціональною можливість звернення до суду за захистом права, коли рішення Комісії із рекомендацією буде актуалізоване через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення.

На інше розуміння положень ~law26~ не повинні впливати висновки ВККС, які передували ухваленню рішення щодо надання рекомендації, як-то визнання, що суддя не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, відмова судді у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді. Ці рішення складають основу, підґрунтя рішення щодо надання рекомендації і повинні розглядатися разом із останнім рішенням.

Велика Палата в цій постанові вказала, що, оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішення ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про не підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.

Аналогічним за змістом до наведеного тлумачення норм ~law27~ є застосування цих норм Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 9901/769/18, від 20 травня 2020 року у справі № 9901/672/18. У цих постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати Вища рада правосуддя.

Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Узагальнюючи наведене, враховуючи змінений підхід Великої Палати Верховного Суду, який здійснено за результатом системного тлумачення норм права, які регулюють спірні правовідносини та правової природи оскарженого у цій справі Рішення ВККС про невідповідність позивача займаній посаді, колегія суддів дійшла висновку, що таке Рішення ВККС є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють розгляд справи по суті спору і є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ужите в цій нормі формулювання "не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави.

Відтак, оскаржуване ОСОБА_1 рішення ВККС від 9 листопада 2018 року №1954/ко-18 про невідповідність займаній посаді до його реалізації шляхом розгляду та прийняття рішення ВРП не створює самостійних правових наслідків, а тому не може бути самостійним предметом судового розгляду, у зв'язки з чим колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі щодо оскарження рішення про невідповідність займаній посаді підлягає закриттю.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів враховує, що згідно з частиною 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №9901/17/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18 викладено висновок, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач.

У цій справі позовні вимоги про стягнення шкоди є нерозривно пов'язаними з вимогами про визнання протиправним і скасування Рішення ВККС, оскільки вирішення питання про стягнення моральної шкоди є наслідком визнання протиправним і скасування рішення, а тому, враховуючи, що рішення ВККС про невідповідність займаній посаді не може бути самостійним предметом судового розгляду, провадження у цій частині позовних вимог також підлягає закриттю.

Частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої Частиною 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У цій справі такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки неможливість здійснення судового контролю з огляду на передчасне звернення позивача до адміністративного суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 239, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №9901/945/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та стягнення шкоди - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 7 серпня 2020 року.

СуддіМ. М. Гімон Л. І. Бившева О. В. Білоус Є. А. Усенко Т. М. Шипуліна