Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2021 року у справі №640/12810/21

УХВАЛА

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 640/12810/21

адміністративне провадження № К/9901/30373/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л. О.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 640/12810/21 за позовом ОСОБА_1 до судді Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С. В. ;

зобов'язати суддю Печерського районного суду міста Києва Вовка С. В. здійснити контроль за виконанням ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року, по справі №757/38483/20-к;

зобов'язати суддю Печерського районного суду міста Києва Вовка С. В., протягом трьох робочих днів, з дня набрання законної сили судового рішення в даній справі, здійснити усі необхідні процесуальні дії для притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 382 Кримінального кодексу України, директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Києві, за невиконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року по справі №757/38483/20-к.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, відмовлено у відкритті адміністративного провадження.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, щоцей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не погоджується з бездіяльністю судді Печерського районного суду міста Києва в частині здійснення судового контролю за виконання рішення суду від 25.09.2020 у справі №757/38483/20-к.

Як правильно встановлено судами, позивач фактично незгоден із бездіяльністю судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С. В. в частині здійснення судового контролю за виконанням рішення суду від 25.09.2020 у справі № 757/38483/20-к, а отже колегія суддів вважає, що цей спір не може бути предметом судового розгляду, оскільки, такі дії не пов'язані зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому, даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

Так, судами зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від
02.06.2016 №1402-VIII, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина перша).

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина третя).

Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

При цьому, судами попередніх інстанцій була врахована правова позиція, викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18, а також позиції Верхового Суду, висловленій у постанові в від 08 січня 2020 року у справі № 640/17803/19 відповідно до якої суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Верховний Суд зазначає, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012; пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Отже, позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності відповідача стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, тому не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом (як адміністративним, так і цивільним).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року №11-547апп19, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справа № 1.380.2019.003105

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, зазначений спір не є публічно-правовим спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів першої інстанції та прийняті за наслідкаи їх перегляду постанови суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 2 статті 328 КАС України.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 640/12810/21 за позовом ОСОБА_1 до судді Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. О. Єресько М. В. Білак В. М. Соколов